7. Палестинська проблема

Палестина — історична область у південній частині Пе­редньої Азії, на Східному узбережжі Середземного моря. Тут здавна проживали араби і євреї, інші народності, на цій території утворювалися й розпадалися держави, точилися тривалі й спустошливі війни, землі Палестини притягували хрестоносців, турків-османів, інших завойовників, що вста­новлювали тривале панування в цьому регіоні.

У XIX ст. до Палестини почали проникати англій­ський, німецький і французький капітали. Під час Першої світової війни Палестину захопила Велика Британія (1917-1918 рр.). 1919 р. президент США В. Вільсон запропонував передати Сирію і Палестину під мандат США, але за рішенням конференції союзників у Сан-Ремо (квітень 1920 р.) і Ліги Націй (липень 1920 р.) мандат на управління Палестиною отримала Велика Британія.

Провадячи політику за своїм випробуваним колоніаль­ним принципом "поділяй і володарюй", Велика Британія сприяла розпалюванню міжнаціональних конфліктів між арабами і євреями. На основі декларації Бальфута 1917 р. Велика Британія підтримувала єврейську еміграцію і колоні­зацію. Це дуже часто спричиняло виступи й повстання арабського населення (найбільш значні відбувалися у 1920-1921 рр., 1929 р., 1936-1939 рр.). Спроби замирити арабів та євреїв, і тим більш, обмежити єврейську еміграцію призвели лише до конфлікту Великої Британії з рядом найбільших єврейських сіоністських організацій, за спиною яких була підтримка США. 1937 р. Велика Британія запро­понувала план розділу Палестини на єврейську державу, трохи більшу арабську державу і територію, що знаходилася під управлінням самої Великої Британії. Намагаючись збити хвилю арабських виступів, британський уряд прийняв закон, що припиняв єврейську еміграцію до Палестини. Одначе під час війни, внаслідок антисемітської політики нацистів, єврейська еміграція до Палестини посилилася. Після Другої світової війни термін британського управління Палестиною скінчився, і ООН приймає рішення про організацію двох держав: арабської (Палестина) і єврейської (Ізраїль). Війна, що почалася між ними, призвела до вигнання палестинців за межі історичної батьківщини до Лівану, Сири, Іорданії, Лівії та інших арабських країн. Періодичні війни між Ізраїлем та арабськими країнами різко загострили палестинську пробле­му. Історичний досвід розвитку найскладнішого політичного конфлікту на Близькому Сході переконує, що вирішити будь-які суперечності й протистояння силовими засобами неможливо. Особливо це стає зрозумілим при розгляді сучас­них подій у цьому регіоні

Запитання і завдання

1. Проаналізуйте характер взаємовідносин Афганістану і Великої Британії у 1919-1921 рр.

1. Назвіть причини антиколоніального руху в Ірані.

2. Проаналізуйте політичний курс Реза-шаха. Які наслідки він мав?

3. Схарактеризуйте становище Туреччини після Першої світової війни.

4. За яких обставин було створено Великі Національні Збори Туреччини (ВНЗТ)?

5. У чому полягала суть перетворень Кемаля (Ататюрка)? Визначте їхнє значення.

6. Чому колоніальні держави надавали незалежність і само­ врядування країнам Близького Сходу?

8. Проаналізуйте, чим була зумовлена і у чому виявлялася активізація національно-визвольного руху в арабських країнах.

9. Поясніть суть палестинської проблеми.

Документи і матеріали