Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Опорні конспекти всесв історія / Підручники / Всесвітня історія (1914 - 1939).doc
Скачиваний:
107
Добавлен:
30.05.2020
Размер:
2.97 Mб
Скачать

8. Відмінності в розвитку літератури у демократичних і тоталітарних державах

Література завжди найсильніше впливала на громадську свідомість, на всю духовну культуру суспільства. Не були винятком і міжвоєнні роки. Умови розвитку літерату­ри в тоталітарних і демократичних країнах істотно розріз­нялися.

У країнах з тоталітарними режимами (СРСР, Німеччи­на, Італія) літературу почали використовувати для маніпу­лювання й контролю над громадською свідомістю. Вона перетворилася на пропаганду, механізм формування у мас певних поглядів і світогляду. 1932 р. у СРСР було прийнято постанову ЦК ВКП(б) "Про перебудову літературно-художніх організацій". З цього часу літературний процес цілком потрапив під контроль партійних чиновників. До тих, хто не міг або не хотів пристосовуватися, застосовува­лись репресії.

Перша хвиля репресій проти письменників прокотила­ся 1936 р., коли "ворогами народу" і "троцькістами" оголо­сили Б. А. Пільняка (з яким у Сталіна були давні рахунки) і Галину Серебрякову.

Важко перерахувати усіх заарештованих у 1936-1939 рр. Загинув І. Бабель. Помер в ув'язненні Бруно Ясенський. 1938 р. був заарештований вдруге О. Мандельштам і помер від голоду. Біля двох років тримали у в'язниці О. Бергольц. У грудні 1938 р. після повернення з Іспанії був розстріля­ний Михайло Кольцов. Список жертв сталінського терору в літературі можна продовжити.

З іншого боку, більшовицький режим намагався вико­ристати авторитет "червоних письменників" для зміцнення своєї влади. Це була особлива література. Жорстокі життєві реалії — насильницька колективізація, голод 1932-1933 рр., інші злочини тоталітарного режиму — лишалися за межа­ми художніх творів.

Література була частиною пропагандистської машини і в нацистській Німеччині, де пропаганді приділялась особ­лива увага. Вірних служників фашизму заохочували, су­противників і хитких спочатку викликали на "бесіду", більше схожу на поліцейський допит, де застосовувались всі засоби залякування й заохочування; "невиправних" відправляли до концентраційних таборів. Після встанов­лення в Німеччині нацистської диктатури з країни емігру­вали Т. Манн, Л. Фейхтвангер, Е. М. Ремарк, Л. Франк, А. Цвейг, Б. Брехт, І. Бехер, А. Зегерс, Е. Вайнерт. їм не знайшлося місця в тоталітарній державі. В Німеччині зали­шаються Гауттман, Г. Фаллада, Б. Келлерман, Р. Хух, але в літературному житті країни вони майже не беруть участі.

Двадцять років фашистської диктатури в Італії призве­ли до відходу частини представників літератури Італії від соціальної тематики, від реалістичних традицій. Ілюзор­ною втечею від дійсності був "магічний реалізм" М. Бонтемпеллі, католицький фаталізм історичних романів Р. Бакеллі, де історія суспільства розглядається з релігійною визначеністю. В поезії 20-30-х рр. панують мотиви самот­ності, трагічного відчуття світу, висловлені у вишуканій поетичній формі (Дж. Унгаретті, Е. Монталлє, У. Саба).

В 30-40-х рр. в японській літературі панувала апологе­тична тенденція уславлення "священної війни". Трилогія Асіхєй Хіно "Хліб і солдати", "Земля і солдати", "Квіти і солдати" (1938-1939 рр.) проповідувала культ війни і на­сильства, переконувала японців у необхідності нести "ци­вілізаторську" місію в Азію. Японські письменники, обслуговуючи потреби режиму, обґрунтовували тезу полі­тиків "Азія для азіатів", де Японії відводилося центральне місце. Уславлялися імператор, його влада. Віддати своє життя за японського монарха, як пропагувала література, вважалося метою життя і проявом вищої доблесті для японців.

Характерною рисою свідомості в тоталітарних держа­вах було відчуття занепаду, що було логічним наслідком необмеженої авторитарної влади, революцій і війн, інших суспільних катаклізмів. Маніфестом цього нового світо­сприймання стала книга німецького історика Освальда Шпенглера "Занепад Європи", що публікувалася в 1919-1922 рр. В ній історію людства показано не як звичайний лінійний процес розвитку від простого до складного, від дикості до цивілізації, а як ланцюжок не зв'язаних одна з одною культур, кожна з яких народжується, зазнає підйо­му, а потім йде до занепаду й помирає, лишаючи за собою туманні спомини і руїни. Так і Європа, на його думку, переживши вищу стадію свого розвитку в XVIII ст., всту­пила до смуги занепаду, так само, як колись давньо­єгипетська, греко-римська або індійська цивілізації.

Це загальне відчуття занепаду в різних формах відби­лося в ідеологіях тих політичних рухів, про які вже йшлося. Для комуністів цей занепад був "загальною кризою капіта­лізму", вихід з якого вони пропонували шукати на шляхах всесвітньої соціалістичної революції, ліквідації капіталізму. Для німецьких націонал-соціалістів цей занепад був результатом відмови від національних традицій через "за­бруднення раси", шлях до подолання занепаду вбачався ними у поверненні до "коренів", "витоків" германського духу і в боротьбі за чистоту "арійської раси".

В західних демократичних країнах письменники, пое­ти, журналісти, звичайно, мали набагато більше свободи у своїй літературній творчості. Однак і їх не можна назвати цілком вільними, бо вони залежали від редакторів, видав­ців, заробітної плати тощо. Крім того, література на Заході була значною мірою комерціалізована й у політичному відношенні різноманітна.

У 20-30-х рр. культура в західних демократичних і тота­літарних країнах відбивала саме ті політичні, економічні, духовні реалії, що склалися у тривожний міжвоєнний час.

Запитання і завдання

  1. Схарактеризуйте основні напрямки розвитку мистец­тва першої половини XX ст.

  2. Чому, на вашу думку, реалізм домінував перед Першою світовою війною?

  3. Як ви розумієте поняття "авангардизм" у мистецтві? Які течії входили до цього напрямку?

  4. Назвіть найбільш відомого представника сюрреалізму в мистецтві Західної Європи. Що ви про нього знаєте?

  5. Проаналізуйте розвиток театрального мистецтва в країнах Європи, СІЛА та СРСРу 20-30-ті рр.

  6. Розкажіть про кіномистецтво цього періоду. Що ви знаєте про Чарлі Чапліна?

7. Яку роль відіграв олімпійський рух у першій половині XXст. ? 8. Чому, на вашу думку, СРСР не брав участі в Олімпій­ський іграх 20-30-х рр.?

9. Схарактеризуйте відмінності в розвитку культури у демократичних та тоталітарних державах.

Документи і матеріали