Воєнні дії на Західному фронті в 1918 р

Н а четвертому ропі війни союзники, нарешті, дійшли згоди і у квітні 1918 р. створили одне командування. Головнокомандуючим усіма союзними військами на Захід­ному фронті було призначено маршала Фоша, якому тим­часово присвоїли звання Генералісимуса. 18 липня 1918 року розпочався контрнаступ проти німців (друга битва на Мар­ні). Кровопролитні бої, завдяки перевазі союзників у танках, зрештою завершилися тим, що німецький фронт подався. Багато штабів потрапило в полон, керівництво військами порушилось. Протягом двох тижнів німців відкинули дале­ко назад.

8 серпня союзні війська під командуванням маршала Фоша розпочали наступ у районі Арраса і, прорвавши фронт, упродовж дня розгромили 16 ворожих дивізій. Це був "найчорніший день в історії німецької армії". У вересні війська Антанти перейшли у наступ на всьому фронті.

Загальний наступ Антанти вже остаточно довів Гінденбургу, що війну програно. 14 серпня він заявив імперато­рові Вільгельму II про необхідність добиватися закінчення війни дипломатичним шляхом, поки німецькі війська ще знаходяться на території ворога. Тим часом становище Четвертного союзу й на інших фронтах стало ще більш критичним.

15 вересня союзні сили нанесли удар по Болгарії й австро-угорським військам на Салонікському фронті. 28 ве­ресня болгари запросили миру. Болгарія стала першою країною з Четвертного союзу, яка вийшла з війни. Після цього війська Антанти розпочали наступ через Албанію в Чорногорію, через Сербію на Будапешт і через Болгарію на Румунію. Австро-Угорщина 29 жовтня запросила пере­мир'я, яке було підписано З листопада. На Азійському фронті британці просувалися вздовж р. Тигр і вийшли до суто турецьких територій. У вересні розпочався рішучий наступ на Палестинському фронті. Османська імперія фактично розвалилася. Туреччина була змушена підписати перемир'я з Антантою на вельми кабальних умовах.

6. Комп'енське перемир'я

За цих умов розпочала переговори про перемир'я й Німеччина. 29 вересня Гінденбург і Людендорф поставили перед кайзером вимогу негайно укласти перемир'я. Ні­мецький уряд очолив принц Макс Баденський, який звер­нувся до американського президента Вудро Вільсона з пропозицією про перемир'я на основі його 14 пунктів. Згодом до Німеччини приєдналась і Австро-Угорщина. Переговори між сторонами точилися протягом місяця.

Після капітуляції усіх союзників становище Німеччи­ни стало безнадійним. З листопада в країні вибухнула революція. Кайзер зрікся престолу. Вранці 11 листопада 1918 р. німецька делегація підписала акт про перемир'я у штабному вагоні маршала Фоша в Комп'єнському лісі, неподалік станції Ретонд. Комп'єнське перемир'я стало завершальним актом світової війни 1914—1918 рр. Воно передбачало припинення воєнних дій, евакуацію протягом 14 днів окупованих німецькими військами районів Франції, Бельгії та Люксембургу, а також Ельзаса і Лотарингії. Війська Антанти займали лівий берег Рейна (причому забез­печення окупаційної армії цілком покладалося на Німеччи­ну), а на правому березі передбачалася демілітаризована зона. Німеччина зобов'язувалася негайно повернути на батьківщи­ну всіх військовополонених, а також евакуювати свої війська з територій країн, що входили раніше до складу Австро-Угорщини, з Румунії, Туреччини й Східної Африки.

Німеччина повинна була видати Антанті велику кіль­кість озброєння та військової техніки, в тому числі 2 тис. літаків, 10 тис. вантажних автомобілів, а також значну частину кораблів військово-морського флоту. Умови пе­ремир'я були дуже важкими, але німецька делегація була змушена їх підписати. Об 11 годині ранку 11 листопада 1918 р. залунали перші залпи салюту на честь завершення Першої світової війни.