3. Діяльність Ліги Націй в умовах наростання воєнної небезпеки

Лігу Націй — міжнародну організацію — було створено на Паризькій мирній конференції. Ідея організації Ліги Націй була висунута в роки Першої світової війни паци­фістськими колами Швейцарії, Великої Британії, Голлан­дії та США як засіб боротьби проти війни та воєнної небезпеки. Статут Ліги Націй, розроблений спеціальною комісією під головуванням президента США В. Вільсона, було схвалено пленарним засіданням Паризької мирної конференції в лютому 1919 р. і включено до складу Вер­сальського та інших мирних договорів. Статут було підпи­сано 44 державами. Реальне співвідношення сил в цій організації призвело до того, що панівне становище в ній зайняли Велика Британія і Франція. Тому США відмови­лися ратифікувати Статут і не увійшли до Ліги Націй.

У преамбулі Статуту і низці його статей говорилося, що завданнями цієї міжнародної організації є боротьба за мир, співробітництво і безпека народів, однак Лізі Націй не судилося стати гарантом миру між народами.

Статут передбачав обмеження озброєнь (ст. 8), взаємну гарантію територіальної цілісності та незалежності членів Ліги (ст. 10), заходи по боротьбі з агресором (ст. 11), вирішення суперечностей між державами шляхом третей­ського розгляду (ст. 12-15). Одна з найважливіших статей (ст. 16) передбачала застосування колективних заходів — економічних і політичних санкцій проти агресора. В реальній політичній обстановці керівники Ліги Націй протегували агресорам і порушникам міжнародного права, фактично підтримували гонку озброєнь та розв'язання Другої світо­вої війни.

За час свого існування Ліга Націй не покарала жодного агресора, не подала допомоги жодній жертві агресії, не мала засобів впливу на розвиток міжнародних відносин і займала примиренську, а інколи безпринципну позицію щодо подій, які відбувалися. Фактично не Ліга Націй впливала на окремі держави, а навпаки, керівники розви­нених країн ставили цю міжнародну організацію перед фактами, що вже відбулися.

Друга світова війна фактично звела нанівець роль Ліги Націй. Формальне рішення про її розпуск було прийнято у квітні 1946 р. Асамблеєю Ліги.

Запитання і завдання

1. Доведіть, спираючись на факти, що у 30-ті роки зростає мілітаризація Японії.

2. Яку позицію займали Велика Британія, Франція, США у зв'язку з японською агресією проти Китаю?

3. Схарактеризуйте основні напрямки політики Німеччини після приходу до влади Гітлера.

4. Як відбувався процес інтенсивного озброєння в Німеччи­ні?

5. Чим, на ваш погляд, пояснюється прагнення Німеччини "придивитися до земель Сходу"?

6. У чому ви бачите суперечливість діяльності Ліги Націй?

7. Розташуйте в хронологічному порядку такі події: ° вихід Німеччини з Ліги Націй;

° вступ німецьких військ до Рейнської демілітаризованої зони;

° окупація Маньчжурії Японією;

° підписання англо-німецької морської угоди.

Документи і матеріали

1. З виступу Гітлера на секретній нараді

5 Листопада 1937 року

"Для Німеччини питання стоїть таким чином: де можна добитися максимального виграшу ціною найменших втрат? Німецькі політики повинні рахуватися з наявністю заклятих ворогів: Англії і Франції, для яких потужний німецький колос V самому центрі Європи — як сіль в оці. Обидві ці держави виступили проти подальшого посилення Німеччини як в Єв­ропі, так і поза неї..."

Запитання до документа

І. Враховуючи зміст параграфа і документа, поясніть, чому Німеччина вважала Францію і Велику Британію "заклятими ворогами".