7. Спорт

Фізична культура — складова частина загальної культу­ри. Заняття фізкультурою збагачують особистість людини, допомагають їй займатися як фізичною, так і розумовою працею, сприяють оздоровленню, продовжують активне повноцінне життя.

Складова частина фізкультури — спорт. Зайняття спортом притаманне людству з найдавніших часів. Ще у Стародавній Греції влаштовувалися різні змагання, під час яких атлети демонстрували свої можливості в силі, сприт­ності, швидкості. Особливо популярними були Олімпій­ські ігри.

Напр. XIX — на поч. XX ст. людство знов повернулося до проведення масових змагань, чемпіонатів, першостей з різних видів спорту, в тому числі виникла ідея відродити олімпійський рух і проводити Олімпійські ігри. З такою ініціативою виступив французький громадський діяч П'єр де Кубертен. Він мріяв, що ідеали античних Олімпійських ігор, в основу яких покладено прагнення до підтримання загального миру й гармонійного розвитку особистості, сприятимуть відродженню духу свободи, мирного змаган­ня й фізичного вдосконалення. Ініціативу де Кубертена було підтримано громадськістю, і з 1896 р. Олімпійські ігри почали влаштовуватися знов.

П'єром де Кубертеном та його однодумцями було роз­роблено принципи й структуру олімпійського руху у новітні часи. Ігри організовуються згідно з Олімпійською хар­тією — основним правовим документом цього руху, який регламентує питання символіки Олімпійських ігор, допус­ку до них спортсменів, види спорту, що включаються до ігор. Як і у стародавніх греків, Олімпіадою стали вважати чотирьохрічні періоди. Відлік Олімпіад ведеться з 1896 р. (1896-1899 рр. — І Олімпіада, 1900-1903 рр. — II Олімпіада і т.д.), і першого року кожної Олімпіади влаштовуються Олімпійські ігри. Олімпіади дістають номер і в тих випад­ках, коли ігри не відбулися (VI Олімпіаді завадила Перша світова війна). Олімпійським рухом керує Міжнародний Олімпійський Комітет (МОК). Імена переможців Олім­пійських ігор викарбовуються на стінах стадіону. В XX ст. Олімпійські ігри стали грандіозним святом спорту.

Перші Ігри проходили під знаком переваги спортсме­нів СІЛА. Високих результатів добивалися англійці, фран­цузи, німці та шведи. В цих країнах заняття фізкультурою і спортом мали масовий характер, для спортсменів було створено відповідні умови для тренувань.

На зимових Олімпійських іграх, які було започаткова­но 1924 р., першими були команди скандинавських країн. Спортсмени Росії брали участь в Олімпійських іграх 1908-го і 1912 рр. Великих успіхів вони не досягли. В між­воєнний період Радянський Союз у олімпійському русі участі не брав.

Крім Олімпійських ігор, в перші десятиріччя XX ст. влаштовувалися різноманітні чемпіонати світу, де пере­можці, як на Олімпійських іграх, нагороджувались золоти­ми, срібними та бронзовими медалями.

Розвиток фізкультури та спорту в демократичних і тоталітарних країнах мав свою специфіку. В країнах Захід­ної Європи та СІЛА наголос ставився на тих видах спорту, які сприяють оздоровленню населення, а також на видо­вищних ігрових видах змагань, які збирають тисячі гляда­чів. У тоталітарних державах велика увага приділялася військово-спортивній підготовці молоді до служби в армії, тому культивувалися такі види спорту, як біг, стрільба, кінний спорт, боротьба та ін. В СРСР 1931 р. було встанов­лено загальносоюзний комплекс "Готовий до праці та оборони СРСР". Було визначено нормативи, за виконання яких присвоювалися значки різних ступенів. Також було встановлено значок "Ворошилівський стрілок" за найкращі показники у стрільбі. В нацистській Німеччині, яка актив­но готувалася до завоювання чужих земель, культивува­лися біг, плавання, лижний спорт, велика увага приділя­лась альпінізму, спортивній орієнтації, мотоциклетному спорту.

Таким чином, політичний устрій країн світу безпо­середньо впливав на розвиток спорту в першій полови­ні XX ст.