Країни центральної та східної європи польща

1. Відновлення державної незалежності Польщі. Ю. Пілсудськнй

Внаслідок поділу Польщі наприкінці XVIII ст. між Росією, Австрією та Пруссією польський народ надовго втратив свою державність. Всі наступні роки минули під знаком національно-визвольного руху на польських зем­лях з метою відновлення суверенітету й незалежності поль­ської держави. Повалення царату в лютому 1917 р. активі­зувало польські патріотичні сили. Об'єктивні передумови досягнення суверенітету містили положення "Декларації прав народів Росії", де проголошувалося право народів на "самовизначення та створення самостійних держав".

На початку 1918 р. у Королівстві Польському, що раніше входило до складу Росії, а з 1915 р. було окуповано австро-німецькими військами, спостерігалося піднесення національно-визвольного руху. Революції в Росії, Австро-Угорщині, Німеччині створили сприятливі умови для від­новлення незалежності країни. За умов краху австро-німецької окупації в ніч на 7 листопада 1918 р. представники лівих партій — Польської соціалістичної партії (ППС), галицької соціал-демократії та партії людової (селянської) — створили в Любліні незалежний від окупантів уряд, який очолив депутат австрійського рейхсрату, лідер галицької соціал-демократії Ігнаці Дашиньський. Цей уряд проголо­сив Польщу Народною республікою, обіцяв передати на розгляд Установчих зборів низку демократичних реформ, але проіснував недовго. 10 листопада до Варшави повер­нувся, звільнившись із в'язниці в Магдебурзі (Німеччина), Юозеф Пілсудський, у якому представники польського капіталу і правих партій вбачали людину, здатну відродити польську державність.

Юозеф Пілсудський (1867-1935 рр.) — польський державний і політичний діяч. Народився в маєтку Зулов (поблизу Вільно) в шляхетній родині. Член Польської соціалістичної партії з 1892 р., а після її розколу в 1906 р. — лідер правого крила ППС. Один з ідеологів і провідних політиків польського визволь­ного руху, виступав за відновлення сильної поль­ської держави, здатної протистояти сусіднім країнам. Під час Першої світової війни — командир польського легіону, що воював проти Росії на боці Німеччини. Минуле соціаліста та відмова 1917 р. присягати на вірність німецькій зброї створили йому в народних масах репутацію діяча, здатного задо­вольнити їхні сподівання. В 1918-1922 рр. "начальник" (диктатор) польської держави. Один з ініціаторів польсько-радянської війни. 1926 р., бувши прибічни­ком сильної державної влади, здійснив військовий переворот і встановив режим особистої диктатури — "санації". Здійснював політику всілякого зміцнення держави, придушення революційного руху, націо­нального пригнічення неполького населення. 1934 р. уклав угоду з гітлерівською Німеччиною, що багато у чому зірвало спробу створення системи колектив­ної безпеки в Європі.

Створена окупантами у Варшаві Регентська рада 11 лис­топада 1918 р. передала Пілсудському владу з "метою збереження порядку в країні". За вимогою Пілсудського уряд Дашиньського пішов у відставку, а замість нього було створено новий на чолі з правим соціалістом Є. Морачевським, що був повністю підлеглий Пілсудському, проголо­шеному "начальником держави".

Відновлення незалежності Польщі в листопаді 1918 р. завершило національно-визвольну боротьбу польського народу, що тривала більше 120 років.