1. З Конституції Польської республіки.

17 березня 1921 року

"Розділ І. Республіка.

Ст. 2. Вища влада в Польській Республіці належить народові.

Розділ П. Законодавча Влада.

Ст. 10. Право законодавчої ініціативи належить уряду і сейму.

Ст. 11. Сейм складається з депутатів, що обираються на п'ять років загальним, таємним, прямим, рівним і пропор­ційним голосуванням.

Ст. 12. Право обирати має кожний польський громадянин без різниці статі, якому виповнилося на день виборів 21 рік.

Ст. 35. Кожний проект закону, прийнятий сеймом, передається на розгляд сенату.

Розділ III. Виконавча влада.

Ст. 39. Президента республіки обирають на сім років абсолютною більшістю голосів сейм і сенат, що об'єднані у Національні збори.

Ст. 44. Кожний урядовий акт президента республіки вимагає підпису голови ради міністрів і відповідного міністра, котрі, підписавши акт, беруть відповідальність за нього на себе.

Ст. 45. Президент республіки призначає та відкликає голову ради міністрів, за його пропозицією призначає мініст­рів, а за законодавчо передбаченою пропозицією ради мініст­рів призначає на громадянські та військові посади.

Розділ V. Загальні громадянські обов'язки та права.

Ст. 95. Польська республіка гарантує на своїй території повну охорону життя, свободи і майна всім без різниці походження, національності, мови, раси або релігії.

Ст. 99. Польська республіка визнає будь-яку власність...

Ст. 114. Римсько-католицьке віросповідання, що є релі­гією переважної більшості народу, посідає в державі провідне становище серед рівноправних віросповідань".

Запитання до документа

1. Схарактеризуйте обсяг прав громадянина Польської рес­публіки.

Запам'ятайте дати:

• з 6 на 7 листопада 1918 р. — створення в Любліні незалежного уряду на чолі з І. Дашиньським.

• листопад 1918 р. — відновлення незалежності Польщі.

• 28 червня 1919 р. — підписання мирного договору з Німеччиною.

• 21-23 квітня 1920 р.— підписання Варшавського договору між Польщею та УНР.

• 18 березня 1921 р. — підписання Ризького мирного договору.

• березень 1921 р. — прийняття конституції Польської республіки.

• 12 травня 1926 р. —початок походу на Варшаву Пілсудського.

• липень 1932 р. — укладення пакту про ненапад з СРСР.

Чехословаччина

1. Утворення Чехословаччини

До 1918 р. чеські землі та Словаччина входили до складу багатонаціональної Австро-Угорської імперії, в якій пану­вала династія Габсбургів. Впродовж декількох сторіч чехи та словаки були позбавлені національної самостійності й перебували під чужоземним гнітом. Чеські землі були еко­номічно більш розвиненою частиною імперії: на їхній території було зосереджено понад 70% всього промислово­го виробництва Австро-Угорщини. По всій Європі була відома промислова продукція підприємств Праги, Брно, Моравської Острави, Пльзеня, Кладно.

Перша світова війна викликала в чеських землях і Словаччини широкий антивоєнний рух і посилення боротьби проти прогнилого режиму імперії. Чехи, словаки, закар­патські українці, призвані до австрійської армії, не бажали помирати за імператора, переходили на бік супротивників Австро-Угорщини. Всередині країни посилився саботаж, почастішали страйки, зріс опір австрійським чиновникам.

У перебігу війни серед чеської та словацької буржуазії сформувалося два крила. Певна її частина, економічно пов'язана з імперією, орієнтувалася на перемогу німецько-австрійського блоку. Інша частина, на чолі якої стояли Т. Масарік і Е. Бенеш, прагнучи суверенітету й незалеж­ності, орієнтувалася на перемогу країн Антанти. Ці патріо­тичні сили й очолили національно-визвольний рух у Чехії та Словаччині. Першим його великим проявом був загальний страйк у січні 1918 р. У Чехії він проходив під гаслами "Право націй на самовизначення!", "Національна та дер­жавна самостійність Чехословаччини!".

У липні 1918 р. всі чеські політичні партії створили Національний комітет, пов'язаний з Чехословацькою На­ціональною Радою в Парижі, який очолив видатний полі­тичний діяч Томаш Масарік.

28 жовтня 1918 р., коли стало відомо, що австро-угорський уряд погодився прийняти запропоновані президентом Вільсоном умови миру, Національний комітет проголосив створення чехословацької держави. 30 жовтня Словацька Національна Рада оголосила про відділення Словаччини від Угорщини та приєднання її до чеських земель. Створення чехословацької держави завершило тривалу боротьбу двох братерських народів за національне звільнення. 14 листо­пада 1918 р. Національні збори, що сформувалися шляхом розширення складу Національного комітету, проголосили Чехословаччину республікою та обрали президентом Томаша Масаріка.

Томаш Гарріг Масарік (1850-1937 рр.) — чехосло­вацький політичний та державний діяч, один з твор­ців чехословацької держави. Народився у м. Годонін (Моравія). Закінчив гімназію в м. Брно та Віден­ський університет. В 1879-1882 рр. — доцент Віден­ського університету, в 1882-1914 рр. — професор філософи Празького університету. Засновник та ідео­лог ліберальної Чеської народної партії, що_ була перейменована 1905 р. на Прогресивну парта, яка виступала за автономію Чехії в складі Австро-Угор­щини. Масарік кілька разів обирався до австрійського парламенту. В грудні 1914 р. емігрував з Австро-Угорщини, очолив чеські емігрантські організації, що підтримували Антанту. Послідовно відстоював ідеї незалежності та суверенітету Чехословаччини. 1916 р. очолив Національну раду чеських і словаць­ких земель в Парижі. Автор низки праць із соціології та філософії, критично ставився до марксистської теорії. Творець та перший президент (1918-1935 рр.) Чехословацької республіки. 1935 р. склав з себе пов­новаження президента й відійшов від політичного життя.

Перший уряд республіки було створено на основі все­народної коаліції чеських та словацьких партій. Уряд обі­цяв провести "соціалізацію" промисловості, встановити 8-годинний робочий день, визнати право робітників на страйки, поширити соціальне страхування. У квітні 1919 р. в умовах піднесення селянського руху Національні збори прийняли закон про аграрну реформу, що встановлював максимум земельного володіння у 250 га землі або 150 га орної площі. Ця реформа була насамперед спрямована проти австрійського та угорського поміщицького землево­лодіння й мала на меті зміцнити позиції національного капіталу.

На території Словакії 1919 р. за активної допомоги Угорської Червоної Армії було здійснено спробу створення Словацької радянської республіки за російським зразком, але, не маючи соціальної бази, ця республіка проіснувала недовго.

Чехословацька держава розпочала відлік перших років своєї історії.