4. Антивоєнні виступи

Узимку 1914—15 рр. і навесні 1915 р. стихійні протести проти війни набрали форми братання солдатів на фронті і "голодних бунтів" трудящих проти спекулянтів. 1915 р. всупереч зусиллям військової влади робітники руйнували "громадянський мир". У Росії, Німеччині, Франції та Ан­глії страйкувало близько 1,1 млн. робітників. Наступного року чисельність страйкарів тільки в цих країнах зросла майже до 2 млн. чол. 1 травня 1916 р. у Берліні та деяких інших містах Німеччини антивоєнні демонстрації з ініціа­тиви соціалістів висунули революційні гасла.

Революційну пропаганду вели соціал-демократи Поль­щі, сербські соціал-демократи, болгарські тісняки, багато соціалістів Італії. У США Ю. Дебс закликав: "Геть війну і геть правлячий клас!" До протесту проти війни та шовінізму закликали трудящих угорські, чеські, австрійські, ру­мунські, голландські ліві соціал-демократи, ліві діячі робіт­ничого руху Франції та Великої Британії.

У квітні 1917 р. на військових заводах Німеччини страйкувало понад 300 тис. чоловік. Багато хто з них вимагав миру і за прикладом Росії намагався створити Ради. Політичного характеру набрали Першотравневі де­монстрації та проведені влітку страйки. У серпні вибухну­ли заворушення матросів німецького військового флоту — вони вимагали припинення війни. Навесні 1917 р. страйк охопив Чехію. Робітники вимагали припинити чужу їм війну.

Навесні масові виступи робітників та солдатів потряс­ли Францію. Кількість страйків порівняно з попереднім роком подвоїлась. Трудящі вимагали миру. Французькі солдати, обурені тяжкими втратами на фронті й нападами поліції на трудящих у тилу, відмовлялися воювати. Завору­шення охопили понад сто полків. У них створювалися солдатські комітети. Два полки зі зброєю під гаслом "Геть уряд! Хай живе революція!" вирушили до Парижа. їх ото­чили і роззброїли. Сотні солдатів-"заводіїв" було розстріляно. Проте заворушення солдатів тривали і влітку. Відмовилися воювати й солдати російського корпусу, що перебував у Франції. За це їхній табір у вересні було піддано артиле­рійському обстрілові. Тих, хто лишився живими, вивезли до Північної Африки.

В Італії популярним стало гасло "Наслідуймо приклад Росії!". З травня почалися страйки і демонстрації, учасники яких вимагали припинення війни. У серпні в Туріні робіт­ники спорудили барикади. Частина міста опинилася в їхніх руках. До них приєдналися деякі солдати. Страйк переріс у повстання. Придушити його вдалося тільки після двох днів кровопролитних боїв.

Навесні в Англії почалися страйки робітників воєнної промисловості, У 1917 р. страйкарів було вдвічі більше, ніж у 1916 р.

5. Закінчення війни

На середину березня 1918 р. німецьке командування зосередило на Західному фронті 13 армій (193 піхотні дивізії, в тому числі й ті, що було перекинуто зі Східного фронту). їх підтримувало 15,7 тис. гармат, 2,8 тис. літаків. Німецьким військам протистояла 171 піхотна і 8 кавале­рійських дивізій союзників (15,4 тис. гармат, майже 3,8 тис. літаків і, що найголовніше, майже 800 танків, яких у противника ще не було).

Німецький наступ розпочався 18 березня проривом на англійському фронті. Протягом місяця німці розбили 2 ан­глійські армії, захопили 80 тис. полонених, але скинути англійців у море і взяти Ам'єн їм не вдалося, хоча втрати їхні становили 180 тис. чол. (британські втрати сягали 174 тис).

9 квітня німці завдали ще одного удару по військах союзників у Фландрії, а 27 травня вони прорвали фран­цузьку оборону на р. Ена і вдруге вийшли на р. Марну, загрожуючи Парижу. Вони обстрілювали столицю Франції з величезних гармат, прозваних "Великими Бертами". 15 липня завдали ще одного, останнього удару в тому ж напрямку, але без результатів.