1. Економіка колоніального Індокитаю

В'єтнамський робітничий клас зростав у міру розвитку промисловості, створення французькими імперіалістами но­вих підприємств і плантацій. Капіталовкладення французів у Індокитаї за період 1896-1914 рр. склали 426 млн. франків, у 1920 р. — 500 млн., у 1929 р. — 4 млрд., збільшившись майже у 10 разів порівняно з довоєнним періодом.

Економіка країни мала яскраво виражений колоніальний характер. Досить зауважити, що 1940 р. в експорті Індоки­таю продукція обробної промисловості складала лише 3,5%, а сировина — 96,5%. Переважну частину цієї сировини відби­рала метрополія — імперіалістична Франція. У цей період експорт до Франції та її колоній складав 58% всього експор­ту Індокитаю. Після проникнення до Індокитаю японців ця частка знизилася до 37,8%, переважна частина імпорту Індокитаю припадала вже на Японію.

Запитання до документа

1. На підставі аналізу даних зробіть висновок про коло­ніальну політику Франції щодо Індокитаю.

2. Промова Сукарно перед судом голландських

колонізаторів (витяг).

1930 рік

"Національна партія Індонезії бачить, що імперіалізму притаманні переконання, які суперечать нашим, вона ба­чить, що імперіалізм використовує свою політичну владу для захисту своїх інтересів, а тому вона заявляє, що ми зможемо по-справжньому опиратися імперіалізму, ми зможемо позба­витися його, якщо візьмемо політичну владу в свої руки, що ми зможемо перебудувати наше суспільство, зробити його більш досконалим, якщо будемо вільні, і тому вона закликає народ Індонезії домагатися цієї волі. Національна партія Індонезії є партією опору, партією опозиційною. НІН є революційною партією, тому що вона прагне здійснити най-скоріше радикальні перетворення. Ідеалом НШ є сильний широкий рух мас, масові дії, у яких візьмуть участь тисячі, десятки тисяч, мільйони людей".

Запитання до документа

1. Використовуючи текст підручника і документа назвіть вимоги Національної партії Індонезії.

3. Інвестиції іноземного капіталу в Індонезії.

1939 рік

Загальна сума інвестицій іноземного капіталу в Індонезії складала 4,8 млрд. гульденів. З них 3,5 млрд. було вкладено у приватні підприємства і 1,3 млрд. у місцеві та державні позики. З 3,5 млрд. гульденів 2,3 млрд. припадало на голланд­ський капітал, 350 млн. — на місцевий китайський, 370 млн. — на англійський, 240 млн. — на американський, 120 млн. — на франко-бельгійський, а сума, що лишилася, розподілялася між японськими, німецькими та ін. З голландського і місцевого китайського капіталів 1,5 млрд. гульденів було вкладено у сільськогосподарські підприємства, 500 млн. — у нафтову справу, 250 млн. — в транспорт і 400 млн. — у громадські підприємства, що належали приватним особам, та у інші підприємства.

Запитання до документа

1. Проаналізувавши дані про інвестиції, вкажіть, які галузі індонезійської економіки були найбільш привабливими для іноземного капіталу.

Запам'ятайте дати:

• 1927 р. — створення Національної партії Індонезії.

• 1927 р. — формування Національної партії В'єтнаму.

• 1930 р. — створення руху такінів у Бірмі.

• 1937 р. — створення патріотичної організації Руху індонезійського наро­ду Геріндо.

• 1937 р. — утворення Демократичного фронту Індокитаю.

КРАЇНИ СЕРЕДНЬОГО ТА БЛИЗЬКОГО СХОДУ