2. М. К. Ганді

Керівництво Індійського Національного Конгресу (ІНК) розуміло, що тільки за допомогою широкого руху мас можна домогтися незалежності. Ідея революційної бороть­би відкидалася лідерами ІНК. Найбільш прийнятною для інтересів широких верств індійського суспільства проголо­шувалася форма ненасильницького руху (сатьяграха), яку проповідував М. К. Ганді, що набув виняткової популяр­ності в країні. Саме у повоєнний період Ганді став визна­ним керівником ІНК, а його вчення (гандізм) — офіцій­ною ідеологією цієї партії.

Мохандас Карамчанд Ганді (1869-1948 рр.) — видатний діяч національно-визвольного руху Індії, народився у гуджаратському князівстві Порбандар. Походив з касти боніа. Батько його був міністром низки князів­ств Катхіа-вара. Ганді зростав у родині, де суворо дотримувались релігійних звичаїв, що певним чином вплинуло на його світогляд. Отримавши 1891 р. юри­дичну освіту в Англії, Ганді до 1893 р. займався адвокатською практикою, служив юрисконсультом у торговельній фірмі в Південній Африці. Тут він очо­лив боротьбу проти расової дискримінації та утисків індійців, організовуючи мирні маніфестації, петиції на ім'я уряду. Внаслідок цього південноафрикан­ським індійцям вдалося добитися відміни деяких дискримінаційних законів. Повернувшись до Індії (січень 1915 р.), він зближується з ІНК (до якого вступив 1919 р.). Особливу роль Ганді почав відігра­вати у національно-визвольному русі з 1917-1918 рр.

Національний конгрес під його керівництвом перетво­рився на масову політичну організацію, а сам Ганді набув своєю діяльністю незаперечного авторитету й широкої по­пулярності серед народу, що прозвав Ганді Махатмой ("ве­лика душа").

Основні принципи соціально-політичного й філософ­сько-релігійного вчення гандізму такі:

• досягнення незалежності Індії шляхом залучення до боротьби широких народних мас при дотриманні ними ненасильництва;

• засудження класової боротьби;

• визнання гармонії класових інтересів і вимога вирі­шення всіх конфліктів шляхом арбітражу, виходячи з кон­цепції опіки селян поміщиками, а робітників — капіталіс­тами;

• прагнення об'єднати в боротьбі за незалежність всіх індійців, незалежно від релігій, національностей, каст і класів під керівництвом ІНК.

Ганді проповідував відродження кустарного ремесла, особливо ручного прядіння і ткацтва. Останнє, на його думку, повинно було ліквідувати безробіття, визволити економіку Індії від іноземної залежності й походило від ідеалізації ним натуральних форм господарства. Розроблена Ганді та прийнята його послідовниками тактика ненасиль­ницької боротьби за незалежність дістала назву сат'яграхи (завзяття у істині) або неспівробітництва і громадянської непокори. Сат'яграха полягала у:

• відмові від титулів, наданих британцями;

• бойкотуванні урядових установ, навчальних закладів;

• організації мирних демонстрацій, політичних страйків;

• у виняткових випадках — відмові від сплати податків. Тактиці Ганді був притаманний компроміс, прагнення

вирішити окремі конфлікти з британською владою шляхом переговорів і угод на основі взаємних поступок.

Підкреслюючи унікальність і велич М. К. Ганді, вели­кий А. Ейнштейн казав: "Можливо, наступні покоління навряд чи повірять, що така людина із звичайної плоті та крові ходила цією землею".