1. Капіталовкладення сша і Великої Британії

в Латинській Америці у період між Першою

і Другою світовими війнами

а) приватні довгострокові капіталовкладення США (у млн дол.):

б) капіталовкладення Великої Британії (у млн. ф. ст.):

Запитання до документа

1. Про що свідчать ці дані?

1. Порівняйте капіталовкладення Великої Британії до різ­них країн Латинської Америки. Зробіть висновки.

2. Маніфест Національно-визвольного альянсу

Бразилії (витяг).

5 липня 1935 року

"Програму Національно-визвольного Альянсу може успіш­но здійснити лише справжній народний революційний уряд. Ось ця програма: 1) Невизнання й відмова від сплати зовніш­ніх боргів. 2) Анулювання антинаціональних договорів з імпе­ріалістичними державами. 3) Націоналізація найбільших комунальних підприємств і підприємств іноземного капіталу, власники яких не підкоряються законам Народно-революцій­ного уряду. 4) Введення 8-годинного робочого дня, соціального забезпечення, збільшення заробітної плати... 5) Боротьба проти невільницьких і феодальних умов праці. 6) Повернення індійцям всіх земель, що були силою відторгнені у них. 7) Забез­печення народу найширших свобод, повне знищення расової і національної дискримінації або привілеїв, надання найширшої релігійної свободи та відокремлення церкви від держави. 8) Боротьба проти будь-якої імперіалістичної війни, за тіс­ний союз з Національно-визвольними альянсами інших країн Латинської Америки... Ми швидко йдемо до встановлення в Бразилії народно-революційного уряду, уряду самого народу, що веде боротьбу проти імперіалізму і феодалізму, уряду, що на практиці покаже широким трудящим масам країни, що таке демократія і свобода. Народний уряд, здійснюючи про­граму Альянсу, об'єднає Бразилію і врятує життя мільйонам трудящих, яких переслідують голод, хвороби і жорстока експлуатація імперіалізму та великих власників".

Запитання до документа

1. З якою метою було створено Національно-визвольний альянс?

2. В чому полягала програма альянсу?

Запам'ятайте дати:

• вересень 1924 р. — встановлення диктаторського режиму в Чилі.

• 1925 р. — обрання президентом республіки Куби Херардо Мочадо-і-Моралєса.

• 1927-1931 рр. — встановлення режиму особистої диктатури в Чилі Ібаньєса дель Кампо.

• 1930-1945 рр. — правління в Бразилії президента Ж. Варгаса.

• б вересня 1930 р. — військовий переворот в Аргентині, владу захопив генерал Хосе Урібуру.

• березень 1935 р. — створення в Бразилії національно-визвольного альянсу.

• 25 жовтня 1938 р. -

січень 1941 р. — Народний фронт при владі в Чилі.

Повторювально-узагальнюючий урок

Період 1918-1939 рр. в історії країн Азії, Африки та Латинської Америки відзначений бурхливими, строкатими й суперечливими процесами. Мінялися вікові підвалини, руйнувалися традиції, ремесла, звичний уклад життя. Ко­ристуючись з економічної відсталості країн Азії, Африки та Латинської Америки, відсутності сильної політичної влади, єдності патріотичних і національних сил, до цих регіонів інтенсивно проникав іноземний капітал, що май­же повністю підпорядкував собі найбагатіші природні і людські ресурси латиноамериканських та азіатських країн.

Проте фінансові інвестиції та впровадження нових технологій привели до розвитку нафтової, гірничорудної, обробної галузей промисловості, створення транспортної мережі, розвитку комунікацій, зв'язку. Зберігаючи місце­вий колорит, усе більше ставали схожими на європейські найбільші міста цих континентів: Стамбул, Багдад, Делі, Шанхай, Токіо, Бомбей, Каїр, Кейптаун, Мехіко, Ріо-де-Жанейро та інші. У них склалися міцні ринкові відносини, з'явилися сучасні фабрики і заводи.

У сільському господарстві посилився монокультурний напрям, що відповідав потребам метрополій, обсяг вироб­ництва продовольчих потреб залишався з року в рік при­близно на тому ж самому рівні. Зовсім інакше розвивалося виробництво експортних культур. Завдяки припливу іно­земних інвестицій і розвитку плантаційного господарства, експорт каучуку, рису, бавовни, джуту, какао-бобів, кави різко збільшився у цей період і слугував джерелом збагачу­вання численних західних і змішаних компаній.

Після Першої світової війни більшість афро-азіатських країн були колоніями й напівколоніями західних держав, тому віссю новітньої історії країн Азії та Африки був національно-визвольний рух. Колосальний вплив на народи азіатських і африканських країн справляє релігія. Вплив ісламу, індуїзму, буддизму на життєвий уклад сотень міль­йонів людей важко переоцінити. Тому національно-виз­вольний рух тут мав яскраве релігійне забарвлення. Опираючись посиленню європейського впливу, цей рух спирався на традиційні політичні еліти, національні та націоналістичні партії, прошарок підприємців, що почав утворюватися, які болюче реагували на обмежування своєї влади, на велику соціальну активність інтелігенції, студент­ства, робітників, селян, дрібних власників, що мали свої специфічні інтереси. Чим вищий був рівень розвитку країни, тим швидше вдавалося згуртувати патріотичні й національні сили, тим швидше й радикальніше провадилися реформи (Туреччина, Іран). Специфічною була тактика визвольного руху в Індії та в ряді сусідніх з нею країн. Тут найбільшу увагу приділяли кампаніям громадянської непокори і ненасиль­ницьких дій, до яких включали і бойкоти — відмови від посад, відмови купувати англійські товари, ухилення від виборів і, як крайній засіб, несплата податків. Незважаючи на очевидну наївність подібної тактики, вона істотно посла­била позиції британського колоніалізму в Індії.

Китай з його багатомільйонним населенням і багатою давньою культурою та історією особливо болюче сприйняв утвердження європейського панування. Адже китайці тра­диційно дивилися на свою країну як на центр Всесвіту, Піднебесну імперію, оточену васалами і варварами. Тим сильнішим був шок, пережитий китайцями після неодно­разових воєнних поразок не лише від європейців, але й від Японії. У ході революції 1911-1913 рр. впала Ціньська династія і Китай було проголошено республікою. Вся на­ступна його історія міжвоєнного періоду була відзначена боротьбою за владу між Гоміньданом, що стояв на націо­нально-патріотичних позиціях, і КПК, в основі якої була марксистська ідеологія. Це протистояння завершилося ли­ше у повоєнний період створенням КНР, де при владі перебували комуністи.

Національно-визвольний рух висунув цілу плеяду ви­датних громадських і державних діячів, погляди й діяль­ність яких справляли істотний вплив на народні маси. Серед них — Сунь Ятсен, М. Ганді, М. Кемаль Ататюрк, Реза-шах, Сукарно, Дж. Неру та інші.

Перші повоєнні роки відзначалися хвилею повстань, національних війн, визвольних рухів у багатьох країнах Сходу: "рисові бунти" в Японії, "Рух 4 травня" у Китаї, війна Афганістану за незалежність проти Великої Британії 1919 р., національне піднесення в Індії у 1919-1922 рр., визвольна війна турецького народу 1919-1922 рр., повстан­ня в Єгипті у 1919 й 1921 рр. Хоча у більшості випадків колонізаторам вдалося зберегти своє панування, їхні пози­ції в Азії похитнулися.

Особливе місце в історії країн Азії посідають карди­нальні реформи 20-30-х рр. у Туреччині, Ірані, Афганістані, що сприяли усуненню найбільш потворних пережитків феодалізму в адміністративній, судовій, освітній сферах і деяких галузях економічного життя цих країн.

Країни Латинської Америки отримали незалежність ще у XIX ст., тому в міжвоєнний період основним змістом їхнього політичного життя була боротьба демократичних сил з диктаторськими режимами, встановленими у бага­тьох країнах. Боротьба ця виливалася у створення Народ­них фронтів.

Історія країн Азії, Африки та Латинської Америки як складник світової історії міжвоєнного періоду проходила лінією боротьби старого архаїчного укладу життя, харак­терного для цих регіонів загалом, і народжуваної сучасної цивілізації, заснованої на всебічному розвитку економіки, демократичних інститутів і прагненні довершеності й со­ціального прогресу.

Запитання і завдання

1. Чим було викликане, на ваш погляд, відставання країн Азії та Африки від європейських країн у період новітньої історії?

2. Як вплинула на історію країн Азії та Африки Перша світова війна?

3. Як ви вважаєте, чому Японія не стала колонією західних держав на відміну від інших азіатських країн?

4. Порівняйте історію Індії та Китаю в 1918-1939 рр. за показниками:

• економічний розвиток;

• політичне становище;

• державний устрій;

• рушійні сили визвольної боротьби;

• роль у ній різних соціальних верств;

• характер визвольного руху;

• засоби боротьби;

• політичні партії та їхня роль у визвольному русі.

5. У чому полягають істотні відмінності країн Тропічної і Південної Африки? Чим можна їх пояснити?

6. Що було спільним у політичній і державній діяльності М. Кемаля Ататюрка, Реза-шаха, Сукарно, що їх іс­тотно відрізняло?

7. Прокоментуйте наведені міркування, авторами яких є індійці:

• "Велика Британія принесла Індії мир, прогрес і західну цивілізацію";

• "Докорінних суперечностей між Англією та Індією не існує";

• "Поступове введення в Індії інститутів західноєвро­пейської демократії виведе країну зі стану занепаду".

З якими із цих тверджень ви згодні, з якими ні? Чому? Як ви вважаєте, до яких соціальних верств належали автори наведених висловлювань.

8. Чим ви можете пояснити зовнішню політику Японії щодо азіатських держав?

9. Поясніть смислове значення перерахованих понять, на­ звіть історичні події, до яких ці поняття мають відно­шення:

• бойкотування товарів;

• кампанія громадянської непокори;

• національно-патріотичні сили;

• Гоміньдан;

• расизм;

• сегрегація;

• латифундизм.

10. Які інтереси переслідували західні країни в країнах Азії та Африки? Яку роль відігравав іноземний капітал в економічному розвитку цих країн?

11. Як ви розцінюєте судження, що "колонізаторська полі­ тика в країнах Африки принесла більше користі, ніж шкоди"?

12. В чому полягали особливості економічних процесів у краї­ нах Латинської Америки в 20-30-ті рр.?

13. Як позначився вплив іноземних держав на економічному розвитку латиноамериканських країн?

14. В чому, на ваш погляд, полягали причини приходу урядів Народних фронтів у країнах Латинської Америки, зокре­ма в Чилі? Порівняйте цей процес з Європою.

15. Який вплив на долю латиноамериканських народів спра­вило встановлення диктаторських режимів в Аргентині, Бразилії?

16. Подумайте, в чому спільні й відмінні риси національно-визвольного руху країн Азії, Африки та Латинської Аме­рики в 20-30-х рр.