5. Встановлення режиму і. Антонеску

Віденський диктат був останньою краплею, що пере­повнила чашу невдоволення народних мас політикою ко­ролівської диктатури. 30 серпня 1940 р., у день підписання "віденського арбітражу", відбулися масові демонстрації в Клужі, Араді, Бухаресті, багатьох містах Трансільванії. Де­монстранти виступали з антикоролівськими гаслами й ви­магали відміни угоди у Відні. Не володіючи ситуацією та прагнучи придушити народний рух, зміцнити монархію, Кароль II вирішив доручити формування нового уряду генералові Іону Антонеску, запеклому реакціонеру, що був відомий як людина "твердої руки". Діставши опівдні 5 ве­ресня пропозицію сформувати новий уряд, І. Антонеску надвечір того ж дня заявив королю, що не зможе цього зробити, якщо Кароль II не зречеться престолу на користь свого дев'ятнадцятирічного сина Міхая. Опинившись у цілковитій ізоляції, король вранці 6 вересня 1940 р. підпи­сав акт про самозречення й передав керування державою генералові Антонеску, що став "кондукеторулом" — фюрером, керівником румунської держави. Саму державу було проголошено легіонерською за вимогою "залізногвардійців", що були висунуті гітлерівцями на авансцену румун­ського політичного життя.

З перших же днів військово-легіонерської диктатури вона почала шукати підтримки ззовні, домагаючись надси­лання гітлерівських військ до Румунії, щоб за їхньою допомогою зберегти своє панування. У жовтні 1940 р. гітлерівські війська було введено до Румунії, їхня кількість швидко зростала й на середину січня 1941 р. досягла більше 500 тис. чоловік. Румунія перетворилася на плац­дарм гітлерівської агресії на Балканах та проти СРСР. 23 листопада 1940 р. І. Антонеску підписав протокол про приєднання країни до Троїстого пакту, укладеного 27 ве­ресня 1940 р. трьома головними фашистськими державами — Німеччиною, Італією та Японією. У внутрішній політиці диктатура вела курс на перетворення Румунії на легіонер­ську, типово фашистську державу за італійсько-німецьким зразком. Цей режим відрізнявся від королівської диктатури не лише за формою, але й більш терористичним та крива­вим характером. Країну було перетворено на величезну в'язницю. У вересні 1940 р. в Румунії налічувалося 35 конц­таборів. "Залізногвардійці" розгорнули масовий терор, роз­правляючись зі своїми політичними супротивниками. Антонеску не визнав за потрібне навіть зберігати подобу парламентаризму. Він скасував дію конституції, ліквідував усі громадянські права. Багато підприємств було мілітари­зовано, на них запроваджувалася військова дисципліна, порушників піддавали суду військового трибуналу.

Незважаючи на конфлікти з легіонерами та промис­ловцями, спираючись на військові кола, Антонеску дедалі більш посилював свою особисту диктатуру в країні. Еко­номіку її було повністю підпорядковано стратегічним інте­ресам Німеччини. На румунський народ чекали трагічні випробування.

Запитання і завдання

1. Схарактеризуйте становище Румунії після Першої сві­тової війни.

2. Як відбувалося приєднання Бессарабії, Буковини, Тран­сільванії?

1. Назвіть особливості аграрної реформи в Румунії.

3. У чому полягали причини зростання впливу фашистських сил в країні?

4. Коли і як було встановлено монархо-фашистську дикта­туру в країні?

5. Які територіальні зміни відбулися в 1940-1941 рр. ?

6. Чому в країні було встановлено диктатуру І. Антонеску?

Документи і матеріали