2. Періодизація світового розвитку

2.1. Період Першої світової війни (1914-1918 рр.)

Війна виникла внаслідок загострення протиріч між провідними державами світу в економічній, політичній та військовій сферах. їй передувало створення двох військо­во-політичних блоків — Троїстого союзу та Антанти. Пер­шою розпочала воєнні дії Німеччина, оскільки була більш готова до війни.

Війна розпочалася в Європі, але швидко набула світо­вого характеру, втягнувши у свою орбіту 36 держав з 3/4 населення Землі. Воєнні дії відбувалися на десятку фрон­тів, але Західний та Східний фронти в Європі залишалися головними.

Війна тривала чотири роки й завдала незчисленних страждань народам світу. За різними оцінками, у цей період загинуло близько 9 млн. військових і 10 млн. мирних жителів. Матеріальні втрати сягають 180,5 млрд. доларів. Було зруйновано тисячі міст і сіл, десятки тисяч житлових будинків, промислових та сільськогосподарських підпри­ємств, мостів, доріг, залізниць. Постраждали безцінні па­м'ятки культури.

2.2. Період повоєнної нестабільності (1919-1923 рр.)

Цей період характеризується змінами в розстановці сил у світі. Революція в Росії, про справжній зміст якої ще не знали, на деякий час виключила її з ряду великих держав. Германська, Австро-Угорська та Османська імперії, що зазнали поразки у війні, припинили існування. Позиції Великої Британії та Франції, держав-переможниць, виявилися послабленими, якщо зважити на дедалі більший вплив (CША. підсилення Японії та початок зростання антиколо­ніальних настроїв. Перша світова війна значно вплинула на країни Азії, Африки та Латинської Америки. Економічний потенціал цих країн зріс під впливом зрослого попиту на сировину та продукти харчування. Істотно змінювалася політична ситуація: почався активний рух за незалежність, розгорнулася боротьба за введення самоврядування та роз­ширення громадянських прав.

Європою прокотилася хвиля революцій. Ліворадикаль­ні сили у Німеччині, Австрії, Угорщині, Фінляндії прагну­ли захопити владу в своїх країнах і встановити диктатуру пролетаріату, наслідуючи радянську модель. Західні країни, де позиції правлячих партій були досить сталі внаслі­док їхньої ролі у переможному завершенні війни, взяли курс на реформи з метою запобігання революційним по­трясінням. Курс на ненасильницьке перетворення був ха­рактерний для країн, що дотримувалися нейтралітету в роки війни (Скандинавські країни, Іспанія, Голландія, Швейцарія). Характерними рисами цього періоду були економічна криза 1920-1921 рр. і, як наслідок, — загост­рення соціальних протиріч та зростання робітничого руху. В міжнародних відносинах панували нестабільність і не­визначеність, однак Паризька та Вашингтонська конфе­ренції схилили шальки терезів на користь США, Великої Британії та Франції у повоєнному устрої світу.

2.3. Період економічної стабілізації (1924-1928 рр.)

Після хаосу та безладдя, спричинених Першою світо­вою війною та революційним рухом, країни світу почи­наючи з 1924 р. входять у стан стабілізації. Характерними ознаками періоду 1924-1929 рр. були: спад революційного руху, піднесення економіки, послаблення зовнішньополі­тичних протиріч, їхня стабілізація на основі Версальсько-Вашингтонської системи та ряду інших міжнародних угод.

Правлячі кола багатьох країн для зменшення соціаль­ної напруженості у суспільстві пішли на співробітництво з соціал-демократичними партіями, політичними організа­ціями реформаторського напряму, утворюючи коаліційні уряди, розширюючи свою соціальну базу. Відбулися сер­йозні зміни в соціальній сфері: запроваджено 8-годинний робочий день, підвищувалася заробітна плата, впроваджу­валися соціальне страхування, щорічні відпустки тощо. Зросла активність профспілкових організацій, з якими мусили рахуватися роботодавці, набувало сили робітниче законодавство. Посилювався вплив жіночих, молодіжних організацій. З іншого боку, в деяких країнах посилювались правоекстремістські тенденції. Зароджувався фашистський рух в Італії, Німеччині, Болгарії, Угорщині, встановлюва­лись диктаторські режими.

1924 р. була ліквідована політична криза, пов'язана з питанням про зовнішні репарації. За планом Дауеса, Ні­меччина звільнялася від значної частини репарацій та почала отримувати в більших розмірах американські та англійські позики для відновлення економічного потенціалу. Провідна роль в економічному розвиткові світу переходить до США — довоєнний боржник стає світовим кредитором. Зміцнилася кредитно-грошова система, стабілізувалася ва­люта. 1929 р. США виробляли промислової продукції на 10% більше, ніж Велика Британія, Франція, Німеччина, Італія та Японія разом узяті.