- •1. Визначальні тенденції світового розвитку у 1914-1939 рр.
- •2. Періодизація світового розвитку
- •2.1. Період Першої світової війни (1914-1918 рр.)
- •2.2. Період повоєнної нестабільності (1919-1923 рр.)
- •2.3. Період економічної стабілізації (1924-1928 рр.)
- •2.4. Період великої депресії (1929-1933 рр.)
- •2.5. Період назрівання Другої світової війни (1933-1939рр.)
- •Тема і перша світова війна 1914-1918 рр. Початок першої світової війни. 1914 р.
- •1. Липнева криза 1914 р. У міжнародних відносинах
- •2. Австро-сербський конфлікт
- •3. Вступ у війну Німеччини, Австро-Угорщини, Росії, Франції, Великої Британії
- •4. Стратегічні плани противники.
- •5. План Шліффена та його крах
- •6. Східний театр воєнних дій
- •1. Зі спогадів німецького генерала Людендорфа про
- •2. З французького офіційного повідомлення
- •Кампанії 1915-1916 рр.
- •1. Австро-німецький наступ на сході
- •2. Невдача союзників у Дарданеллах
- •3. Вступ у війну Італії
- •4. Бойові дії 1916 р.
- •5. Верденська битва
- •6. Брусилівський прорив
- •7. Контрнаступ військ Антанти на р. Соммі
- •8. Підводна війна
- •1. Зі спогадів Людендорфа про наступ
- •2. Газета "Русский инвалид" про бої під Верденом
- •3. З телеграми російського командування про
- •1. Вплив революції в Росії на хід війни
- •2. Вступ у війну сіла
- •3. Воєнні дії на Західному фронті
- •4. Антивоєнні виступи
- •5. Закінчення війни
- •Воєнні дії на Західному фронті в 1918 р
- •6. Комп'енське перемир'я
- •7. Поразка Німеччини та її союзників. Масштаби втрат і руйнувань
- •1. Мирний договір між Росією, з одного боку,
- •2. З угоди про перемир'я між союзниками
- •Повторювально-узагальнюючий урок
- •Тема II
- •1. Наміри головних держав-переможннць на конференції
- •2. Створення Ліги Націй
- •3. Версальський договір з Німеччиною
- •4. Мирні договори з союзниками Німеччини за підсумками Першої світової війни
- •5. Українське питання на конференції
- •6. Проблема досконалості Версальської системи договорів
- •1. Версальський договір (витяг)
- •3. Тріанонський мирний договір (витяг)
- •1. Міжнародні суперечності на Далекому Сході й у зоні Тихого океану
- •2. Скликання Вашингтонської конференції та її основні рішення
- •3. Завершення складання Версальсько-Вашингтонської системи, її сильні та слабкі сторони
- •1. Трактат між Сполученими Штатами Америки,
- •2. Вашингтонська угода щодо Китаю (витяг)
- •6 Лютого 1922 р.
- •Спроби перегляду повоєнних договорів у 20-х роках
- •1. Невдоволеність переможених країн повоєнним розподілом територій і сфер впливу
- •2. Генуезька конференція 1922 р.
- •3.Радянсько-німецький договір у Рапаллой початок зближення між двома країнами
- •4. Наслідки реалізації планів Дауеса (1924 р.) та Юнга (1928 р.)
- •5. Найголовніші постанови Гаагської, Лозаннської та Локарнської конференцій
- •6. Значення пакту Бріана-Келлога
- •1. Рапалльська угода між Російською Радянською
- •2. План Дауеса (доповідь комітетові експертів
- •3. Пакт Бріана-Келлога (витяг)
- •Тема III суспільно-політичні рухи
- •Антивоєнний і національно-визвольний рухи, їхні форми і методи боротьби
- •1. Угода між Великою Британією та Ірландією
- •1. Роль профспілок після Першої світової війни
- •2. Страйкова боротьба
- •3. Соціалістичні та соціал-демократичні партії. Соціалістичний робітничий Інтернаціонал
- •Комуністичний рух
- •1. Утворення, цілі й тактика комуністичних партій
- •2. Комінтерн
- •3. Стосунки компартій із соціал-демократією
- •Умови приймання до Комуністичного
- •2. З резолюції за доповіддю т. Єркош, прийнятою
- •2. Порівняння італійського фашизму та німецького нацизму
- •1.3 Праці г. Гегеля "Філософія історії
- •2. Гітлер про євреїв
- •Тема IV індустріальні країни європи та америки
- •1. Зміна статусу сша у світі після Першої світової війни
- •2. Період "просперіті" (процвітання) за президентів-республіканщв в. Гардінга та к. Куліджа
- •3. "Велика депресія"
- •4. "Новий курс" ф. Рузвельта
- •1. Закон про поліпшення становища в сільському
- •2. Закон про відновлення національної економіки
- •Велика британія
- •1. Соціально-економічне становище країни після Першої світової війни
- •2. Внутрішня політика кабінету д. Ллойд Джорджа та консервативних урядів
- •3. Правління лейбористів
- •4. Особливості британського тред-юніонізму
- •5. Депресія 1929-1933 рр. Та її подолання
- •1. Лист Генради британських тред-юніонів
- •1. Наслідки Першої світової війни для Франції
- •2. Соціальні конфлікти
- •3. Країна в період стабілізації (1924-1929 рр.)
- •4. Прояви економічної депресії
- •1. Програма Народного фронту (витяг)
- •1. Наслідки поразки у війні
- •2. Листопадова революція 1918 р.
- •3. Веймарська республіка
- •4. Встановлення нацистської диктатури. А. Гітлер
- •5. Внутрішня політика
- •1. Веймарська конституція (витяг)
- •2. Програмні цілі нсдап (витяг)
- •1. Наслідки Першої світової війни
- •2. Криза італійського парламентаризму й інститутів монархії
- •3. Встановлення фашистської диктатури. Б. Муссоліні
- •4. "Корпоративна система"
- •5. Фашизація країни
- •1. Ситуація в Іспанії після Першої світової війни
- •2. Диктатура м. Прімо де Рівери
- •3. Революція 1931 р.
- •4. Уряд Народного фронту та військовий переворот
- •5. Громадянська війна 1936-1939 рр.
- •6. Втручання тоталітарних держав до подій в Іспанії
- •7. Встановлення диктатури ф. Франко
- •1. "Генералісимус Франко і його час" (витяг із статті
- •2. "Доля інтербригад в Іспанії" (витяг
- •Повторювально-узагальнюючий урок
- •Країни центральної та східної європи польща
- •1. Відновлення державної незалежності Польщі. Ю. Пілсудськнй
- •2, Польсько-українське протистояння у Галичині.
- •3. "Польське питання" на Паризькій мирній конференції
- •4. Польсько-більшовицька війна 1920 р.
- •5. Режим "санації" ("оздоровлення")
- •1. З Конституції Польської республіки.
- •Чехословаччина
- •1. Утворення Чехословаччини
- •2. Визначення кордонів. Включення Закарпаття до складу Чехословаччини
- •3. Конституція 1920 р.
- •4. Внутрішня політика т. Масаріка та е. Бенеша
- •5. Судетська проблема
- •6. Становище українського населення
- •1 Революція 1918 року
- •2. Доба Угорської Радянської республіки
- •3. Угорщина за режиму м. Хорті
- •Декрет революційної урядової ради про
- •2. Декрет революційної урядової ради про
- •Становище країни після Першої світової війни
- •2. Анексія Бессарабії й Буковини
- •3. Конституція 1923 року
- •4. Внутрішньополітичне становище в Румунії
- •5. Встановлення режиму і. Антонеску
- •1. Про румунсько-німецький договір (з книги
- •Болгарія
- •1. Революційний рух 1918-1919 рр.
- •2. Політика уряду о. Стамболійського
- •3. Червневі та вересневі водії 1923 р.
- •4. Переворот 1934 р.
- •Югославія
- •1. Утворення Королівства сербів, хорватів і словенців
- •2. Відовданська конституція 1921 р.
- •3. Національне питання
- •4. Державні перевороти 1929 р. Та 1941 р.
- •3 Маніфесту короля до
- •Росія – срср
- •1. Російська революція 1917 р., її причини та початок
- •2. Зречення Миколи II
- •3. Утворення Тимчасового уряду, його внутрішня і зовнішня політика
- •4. Серпневий заколот військових
- •5. Підготовка більшовицького виступу
- •7. Встановлення влади більшовиків
- •8. Розпуск Установчих зборів
- •9. Національно-визвольний рух і утворення незалежних держав
- •10. Громадянська війна в Росії: причини, найголовніші події, наслідки
- •11. Терор у роки громадянської війни
- •13. Нова економічна політика (неп)
- •14. Проголошення срср
- •15. Характер сталінського режиму
- •16. Індустріалізація
- •17. Колективізація
- •18. Суспільно-політична обстановка в 20-30-х рр.
- •1. З книги с. Мельгунова "Червоний терор у Росії?
- •2. З протоколу засідання Організаційного бюро цк
- •24 Січня 1919 року
- •3. З доповіді д. Волкогонова "Сталінізм: сутність,
- •Повторювально-узагальнюючий урок
- •Тема VI
- •1. Наслідки Першої світової війни для Японії
- •3. Соціально-економічне становище населення
- •4. Демократичний рух
- •2. З меморандуму Танака Гиті
- •1. "Рух 4 травня"
- •2. Сунь Ятсен
- •3. Революційні події 1925-1927 рр. Чан Кайші
- •4. Протиборство між Гоміньданом і комуністами
- •5. Визвольна війна народів Китаю проти японської інтервенції
- •1. Листівка, що розповсюджувалася студентами під
- •2. Вашингтонський договір щодо Китаю (витяг)
- •1. Національно-визвольний рух після Першої світової війни
- •2. М. К. Ганді
- •3. Кампанії громадянської непокори
- •4. Ставлення різних політичних сил до проблем деколонізації та майбутнього країни
- •1. Про закон Роулетта
- •2. Напутні побажання Ганді селянству
- •3. Про м. К. Ганді
- •1. Національно-визвольний рух в Індокитаї, Бірмі та Індонезії
- •1. Економіка колоніального Індокитаю
- •2. Промова Сукарно перед судом голландських
- •3. Інвестиції іноземного капіталу в Індонезії.
- •Здобуття незалежності Афганістаном
- •2. Іран у міжвоєнний період
- •3. Реза-хан
- •4. Революція в Туреччині
- •6. Арабський світ
- •7. Палестинська проблема
- •1. Конституція Афганістану (основний закон високої
- •1. Закон про працю (витяг).
- •Країни африки
- •1. Національно-визвольний рух в Північній Африці
- •2. Здобуття незалежності Єгиптом
- •Конституція Єгипту 19 квітня 1923 року і
- •1. Особливості економічних і політичних процесів у регіоні
- •2. Вплив іноземних держав
- •3. Протиборство демократичних сил і диктаторських режимів
- •1. Капіталовкладення сша і Великої Британії
- •2. Маніфест Національно-визвольного альянсу
- •Повторювально-узагальнюючий урок
- •Тема VII розвиток культури у I половині XX ст.
- •I. Освіта. Наука. Техніка
- •1. Вдосконалення системи освіти
- •2. Найважливіші досягнення науки
- •3. Відкриття а. Ейнштейна, н. Бора, м. Планка, е. Резерфорда, 3. Фрейда та ін.
- •4. Технічний прогрес
- •II. Література
- •1. Основні напрями в розвитку світової літератури
- •2. Творчість р. Тагора, р. Роллана, а. Франса, б. Шоу, т. Манна, Дж. Голсуорсі, і. Буніна
- •2. Анрі Барбюс. З роману "Вогонь"
- •III. Мистецтво
- •2. Реалізм
- •3. Авангардизм
- •4. Сюрреалізм
- •5. Театр і музика
- •7. Спорт
- •8. Відмінності в розвитку літератури у демократичних і тоталітарних державах
- •1. Зі статті н. Л. Мальцевої про творчість
- •Тема VIII міжнародні відносини
- •2. Загострення англо-німецьких та англо-японських суперечностей
- •3. Зовнішня політика Франції. Франко-німецькі відносини
- •4. Відмова Німеччини від дотримання статей Версальського договору
- •5. Експансіоністські претензії Італії
- •6. Зовнішньополітична доктрина срср. Радянсько-французький та радянсько-чехословацький пакти 1935 р.
- •7. Зовнішня політика Польщі
- •1. Із договору про взаємну допомогу між Союзом
- •2 Травня 1935 року
- •2. З меморандуму німецького уряду, врученого
- •7 Березня 1936 р. Урядам Франції, Великої Британії,
- •Виникнення двох вогнищ війни
- •1. Зростання агресивності Японії, загарбання нею Північ-но-Східного Китаю
- •2. Підготовка Німеччини та Італії до війни
- •3. Діяльність Ліги Націй в умовах наростання воєнної небезпеки
- •1. З виступу Гітлера на секретній нараді
- •5 Листопада 1937 року
- •2. З виступу Гітлера
- •1. Напад Італії на Ефіопію
- •2. Вторгнення Японії до Центрального Китаю
- •3. Вісь Берлін—Рим—Токіо
- •4. Політика умиротворення агресорів
- •5. Загарбання Німеччиною Австрії
- •6. Мюнхенська угода і загарбання Чехословаччини
- •Витяг з додаткового протоколу
- •2. Мюнхенська угода (витяг).
- •29 Вересня 1938 року
- •1. Ліквідація чехословацької держави
- •2. Німецькі претензії до Литви і Польщі
- •3. Англо-франко-радянські переговори 1939 р.
- •4. Радянсько-німецьке зближення. Радянсько-німецький пакт від 23 серпня 1939 р. Та таємний додатковий протокол до нього
- •5. Вплив угоди на подальший розвиток подій у Європі
- •1. Запис бесіди Ріббентропа зі Сталіним
- •2. Про політичну й правову оцінку
3. Відкриття а. Ейнштейна, н. Бора, м. Планка, е. Резерфорда, 3. Фрейда та ін.
Найвизначніші відкриття першої половини XX ст. було відзначено Нобелівськими преміями. Нобелівську премію засновано 1901 р. шведським інженером-хіміком А. Б. Нобелем. Присуджується щорічно за видатні праці у галузі фізики, хімії, фізіології та медицини, економіки (з 1969 р.), за літературні твори, за діяльність по зміцненню миру. Премії з фізики, хімії, економіки присуджує Шведська королівська академія наук, з фізіології та медицини — Королівський Каролінський інститут, з літератури — Шведська академія, премії миру — комітет Норвезького парламенту. Розмір премії 1988 р. становив 2,5 млн крон.
Макс Планк (1858-1947 рр.) — німецький фізик-теоретик. Народився в родині юриста. Навчався в Мюнхенському та Берлінському університетах, професор університетів у Кілі та Берліні, член Берлінської Академії наук, її беззмінний секретар (1912-1943 рр.). Ще студентом захопився термодинамікою, обгрунтуванню другого начала термодинаміки присвячено його докторську дисертацію (1879 р.). М. Планк досліджував застосування термодинаміки у фізико-хімічних процесах, зокрема в дисоціації газів і слабких розчинах. На основі теорії електролітів Планк обчислив різницю потенціалів двох електролітичних розчинів (1890 р.). 1900 р. довів, що на рівні атома енергія рухається не постійним струмом, а порціями, які він називав квантами.
Важливе місце в науковій спадщині Планка посідають його монографії з основних розділів теоретичної фізики, що вирізняються глибиною та ясністю викладення.
Почесний член АН СРСР, член Лондонського королівського товариства. Нобелівську премію присуджено 1918 р.
Альберт Ейнштейн (1879-1955 рр.) — видатний фізик, творець теорії відносності, один із створювачів квантової теорії та статистичної фізики. З 14 років разом із родиною жив у Швейцарії. Після закінчення політехнікуму (1900 р.) працював вчителем, після цього патентознавець (до 1909 р.). У ці роки створив теорію відносності, провів дослідження по статистичній фізиці, броунівському руху, теорії випромінювання.
Відкриття Ейнштейна були визнані вченими всього світу й створили йому міжнародний авторитет. Ейнштейна дуже хвилювали суспільно-політичні події 20-40-х рр., він рішуче / виступав проти фашизму, війни, застосування ядерної зброї. Брав участь в антивоєнній боротьбі на початку 30-х років. 1940 р. Ейнштейн підписав листа президентові США, в якому вказав на небезпеку появи ядерної зброї в фашистській Німеччині, що стимулювало організацію ядерних досліджень у США.
Нільс Бор (1885-1962 рр.) — видатний датський фізик, учень Е. Резерфорда. Спільно з Резерфордом розробив нову модель атома, що увібрала в себе всі зроблені ними відкриття. Бор, спираючись на ідею квантів Планка, створив квантово-планетарну теорію будови атома. Його праці присвячено корпускулярній теорії світла, дослідженню електронів, інших елементарних часток, енергії внутрішньоатомних посувань тощо.
Заснував у Копенгагені Інститут теоретичної фізики, лауреат Нобелівської премії (1922 р.).
Енріко Фермі (1901-1954 рр.) — італійський фізик, зробив великий внесок у розвиток сучасної теоретичної та експериментальної фізики. Навчався в університетах Італії, Німеччини, Голландії. В 1926-1938 рр. — професор Римського університету. Емігрувавши з фашистської Італії, працював у Колумбійському університеті (США), керував дослідницькими працями у США в галузі використання ядерної енергії.
У 1934-1938 рр. Фермі із співробітниками вивчав властивості нейтронів і практично заклав основи нейтронної фізики: вперше спостерігав штучну радіоактивність, викликану бомбардуванням нейтронами ряду елементів (у тому числі урану), відкрив явище сповільнення нейтронів і створив теорію цього явища (удостоєний Нобелівської премії 1938 р.). У грудні 1942 р. Фермі вперше вдалося здійснити ядерну ланцюгову реакцію у збудованому ним ядерному реакторі, де як сповільнювач нейтронів використовувався графіт, як пальне — уран. Останні роки життя займався фізикою високих енергій.
Ірен Жоліо-Кюрі (1897-1956 рр.) — французький фізик, прогресивна громадська діячка. Дочка П. Кюрі та М. Склодовської-Кюрі. Після закінчення Паризького університету працювала у лабораторії М. Склодовської-Кюрі, 1925 р. захистила докторську дисертацію. Завідувала кафедрою у Сорбонні. У роки фашистської окупації брала активну участь у боротьбі французького народу проти фашистів.
Основні наукові праці — відкриття штучної радіоактивності, відкриття й дослідження процесів анігіляції і народження пар та ін. — Ірен Жоліо-Кюрі виконала спільно з чоловіком Фредеріком Жоліо-Кюрі. Досліджувала реакцію поділу ядер, працювала в Комісаріаті з атомної енергетики.
Член Всесвітньої Ради миру. Нобелівської премії удостоєна 1935 р.
Фредерік Жоліо-Кюрі (1900-1958 рр.) — французький фізик, один із засновників всесвітнього Руху прибічників миру. 1923 р. закінчив Школу фізики і прикладної хімії, 1926 р. одружився з Ірен Кюрі. 1930 р. захистив докторську дисертацію, з 1935 р. викладав у Сорбонні, 1937 р. отримав кафедру фізики і хімії в Колеж де Франс, якою керував до кінця життя. Очолював лабораторію атомного синтезу, працював у галузі фізики атомного ядра; за відкриття явища штучної радіоактивності удостоєний (разом з І. Жоліо-Кюрі) Нобелівської премії.
Після Другої світової війни керував будівництвом першого французького атомного реактора. З листопада 1950 р. — голова Всесвітньої Ради миру.
Ернест Резерфорд (1871-1937 рр.) — видатний англійський фізик. Вперше дав наукове пояснення суті радіоактивності на базі вчення про будову атома. В 1898-1900 рр. встановив, що при розпаді радіоактивних елементів виділяються два види випромінювання, які мають різну ступінь проникності, й означив їх першими літерами грецької абетки а (альфа) і р (бета). 1902 р. він виділив ізотоп торію (торій-X). 1903 р. Резерфорд разом із фізиком Ф. Содді запропонували загальну теорію радіоактивності. Цю теорію вчений підтвердив низкою блискучих дослідів.
1911 р. Резерфорд запропонував планетарну модель атому, згідно з якою атом являє собою складну систему, що складається з позитивно зарядженого ядра дуже малого діаметра (порівняно з діаметром атома), навколо якого рухаються електрони.
1918 р. Резерфорд створив першу установку для штучного розщеплення атома азоту, які він "бомбардував" а-частками (тобто ядрами атомів гелію). В результаті цього експерименту Резерфорду вдалося спостерігати перетворення одного елементу на інший.
Проте наприкінці життя, 1934 р., Резерфорд висловив сумнів у тому, що отримання ядерної енергії в кількостях, достатніх для практичного використання, буде колись досягнуто. Можливо, знаменитий вчений розумів, що якщо буде звільнено "ядерного джина", люди використають його насамперед у військових цілях, тому він хотів якомога довше утримати його в лабораторних стінах.
Зігмунд Фрейд (1856-1939 рр.) — австрійський лікар-психотерапевт і психолог, засновник психоаналізу. Розвинув теорію психосексуального розвитку індивіда. В процесі формування характеру та його патології головну роль відводив переживанням раннього дитинства. Він розробив разом із Й. Брейєром "катартис". Від методу відреагування за допомогою гіпнозу забутих психічних травм перейшов до методу вільних асоціацій як основи психоаналітичної терапії. Принципи психоаналізу розповсюдив на різні галузі людської культури — міфологію, фольклор, художню творчість, релігію та ін. Головні праці Фрейда: "Тлумачення снів" (1900 р.), "Психопатологія повсякденного життя" (1904 р.), "Тотем і табу" (1913 р.), "Я і Воно" (1923 р.).
На основі вчення Фрейда виник цілий науковий напрям — фрейдизм. Фрейдизм, виходячи з теорії Фрейда про підсвідомість як основи діяльності людини, намагається звести форми культури та соціального життя до проявів первинних інстинктів, у першу чергу до статевого потягу.