7. Встановлення диктатури ф. Франко

Після поразки республіканців у березні 1939 р. влада Франко була поширена на всю територію країни. Єдиною політичною партією Іспанії стала Іспанська фаланга тра­диціоналістів. Франкісти оголосили недійсними всі законо­давчі акти республіки. 25 березня та 7 вересня 1939 р. було видано накази про скасування аграрної реформи й повер­нення землі поміщикам. Автономні права Каталонії та Басконії було ліквідовано. Диктатура фактично закрила профспілки. Замість них було створено примусові т. з. "вер­тикальні профспілки". Страйки оголосили "злочином проти батьківщини". Основні закони, видані під час диктатури Франко, закріпили за ним величезні повноваження. Десятки тисяч республіканців було кинуто до концентраційних табо­рів. Біля 500 тис. іспанців після поразки республіки емігру­вали. Довгі роки фашистський режим визначав суспільно-політичний та економічний розвиток Іспанії.

Запитання і завдання

1. Дайте характеристику економічного та політичного розвитку Іспанії після Першої світової війни.

2. Чим, з вашої точки зору, зумовлене прагнення правлячих кіл встановити в країні режим твердої влади ?

3. Наведіть факти, що свідчать про запровадження Прімо де Ріверою диктаторського режиму.

4. Вкажіть позитивне та негативне в реформах уряду М. Асаньї.

5. Чому було встановлено диктатуру Франко? Відповідь аргументуйте.

6. Визначте ставлення до війни в Іспанії:

• Німеччини, СРСР;

• Італії, США.

7. Назвіть причини поразки республіканців у громадянській війні.

8. Поясніть поняття:

• національно-революційна війна;

• військово-фашистська диктатура;

• Народний фронт.

Документи та матеріали

1. "Генералісимус Франко і його час" (витяг із статті

С. П. Пожарської)

"Військові перемоги сприяли зміцненню "націоналістичної Іспанії" на дипломатичній арені. За відомостями міністерства закордонних справ у Бургосі, резиденції "національного" уряду Франко, протягом 1937-1938 рр., тобто до закінчення війни, його було визнано де-юре дев'ятьма країнами, серед них Німеч­чина, Італія, Ватикан, Японія, Португалія, Угорщина. Тих, що визнавали де-факто, було ще більше — 16, серед них — Велика Британія, Югославія, Греція, Швеція, Голландія, Норвегія, Да­нія, Фінляндія, Польща, Чехословаччина, Естонія.

15 жовтня 1938 р., коли вже не було сумнівів у тому, що Франко виграє війну, Берлін в меморандумі британському Міністерству закордонних справ висловив свою позицію: "Ми зацікавлені у створенні сильної Іспанії, що тяжіє до вісі Берлін — Рим. Зрозуміло, що наше становище в разі європей­ського конфлікту буде набагато сприятливішим, якщо на нашому боці буде сильна у військовому відношенні Іспанія. Однак Іспанія, що вийшла з компромісного миру між білими та червоними, не була б сильною. Тому ми зацікавлені у цілковитій перемозі Франко".

Запитання до документа

1. Чим би ви пояснили зацікавленість Німеччини в перемозі Франко?

2. "Доля інтербригад в Іспанії" (витяг

із статті М. Т. Мєщерякова)

"... Виконком Комінтерна будь-яких рішень про створен­ня інтербригад не приймав до середини вересня 1936 р. Секре­таріат ІККІ18 вересня прийняв рішення про відправлення до Іспанії добровольців-комуністів, що мали бойовий досвід. Про розмах добровольчого руху можна судити з таких даних: з жовтня 1936 р. по вересень 1938 р. через базу в Альбасете пройшло не менше 51 тис. іноземних бійців і офіцерів. Кому­ністична партія та Комінтерн прагнули максимально вико­ристати в Іспанії ситуацію, що склалася, для того, щоб пропустити через "іспанський плацдарм "якомога більше своїх активістів для набрання бойового досвіду, який вони змогли б використати в майбутніх революціях. Інтербригади взяли участь практично в усіх скільки-небудь великих операціях народної армії республіки. У тих боях вони несли великі втрати, зазнавали величезних труднощів, але не втрачали притаманних їм високого бойового духу, стійкості, завзят­тя.

Образно про прагнення й настрої інтернаціоналістів ска­зав командувач 13-ї бригади Сверчевський: "Всіх об'єднувала велика, найвища та революційна мета — збройна боротьба з фашизмом, і заради неї німці, італійці, поляки, євреї, пред­ставники національностей всього світу включаючи негрів, японців, китайців уміли домовитися між собою, знаходили загальну мову, терпіли рівні незгоди, офірували життям, помирали героями, були сповнені однієї й тієї ж ненависті до загального ворога".

Запитання до документа

1. З якою метою було створено інтербригади?

Запам'ятайте дати:

• 13 вересня 1923 р. — захоплення Прімо де Ріверою влади в Барселоні.

• 28 січня 1930 р. — падіння диктатури Прімо де Рівери.

• 15 жовтня 1931 р. — перемога на виборах республіканців на чолі з Мануелєм Асанья.

• 9 грудня 1931 р. — прийняття Конституції, оголошення Іспанії демократичною республікою.

• 5 жовтня 1934 р. — загальний політичний страйк в Астурії.

• 15 січня 1936 р. — "Пакт про Народний фронт".

• 16 лютого 1936 р. — перемога на виборах Народного

фронту на чолі з М. Асанья.

• 17 липня 1936 р. — заколот у Марокко.

• 17 травня 1937 р. — створення нового уряду Народ-

ного фронту на чолі з X. Негріном.

• 28 березня 1939 р. — вступ фашистських військ до Мадрида, встановлення авторитарного режиму Ф. Франко.