Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Опорні конспекти всесв історія / Підручники / Всесвітня історія (1914 - 1939).doc
Скачиваний:
107
Добавлен:
30.05.2020
Размер:
2.97 Mб
Скачать

3. Встановлення фашистської диктатури. Б. Муссоліні

На чолі італійського фашизму став Беніто Муссоліні (1883-1945 рр.). Майбутній дуче (вождь) народився 23 липня 1883 р. у селі Довіа (провінція Емідія-Романья). Мати, Роза Мальтоні, була сільською вчителькою, батько, Алессандро, промишляв ковальським і слюсарним ремес­лами. Родина не була багатою, але й не бідувала. Освіта Муссоліні почалася в школі ченців у Фаєнці. Беніто ріс норовливим, вередливим, агресивним і часто порушував встановлені ченцями жорсткі пра­вила. Вже тоді майбутній дуче намагався верховоди­ти товаришами, часто ходив з ножем у кишені й навіть пару разів наважився застосувати його в бій­ках. Після закінчення школи викладав у молодших класах, але недовго — 1902 р. вирушив на пошуки щастя до Швейцарії. У 18-19 років він вже виступав перед невеликими аудиторіями, розгромлюючи іта­лійський уряд і називаючи себе соціалістом. Він ознайомився з працями К. Каутського, П. Кропоткіна, Р. Штірнера, О. Бланкі, А. Шопенгауера, Ф. Ніцше. Муссоліні був розумною, але надто поверховою лю­диною: з легкістю засвоював чужі ідеї, мав звичку згодом видавати їх за свої, висмикуючи з теорій лише те, що йому подобалося і було зрозуміло. Відзначив­ся як журналіст і оратор. У 1912-1914 рр. — редактор центрального органу ІСП газети "Авангі". За агітацію за вступ Італії у війну на боці Антанти в листопаді 1914 р. був виключений із соціалістичної партії. Тоді ж заснував газету "Пополо д'Італія" (майбутня газета італійських фашистів). У березні 1919 р. став заснов­ником фашистської організації "Фашіо ді комбаті-менто".

Запальний гравець, Муссоліні зробив ставку на зброй­не захоплення влади, але його переймали сумніви. Фашисти не мали необхідної техніки для здійснення заколоту. На висо­кий "бойовий дух" розраховувати також не випадало, бо вони мали звичку перемагати лише в більшості. Проте загальний тактичний розрахунок дуче був вірний: ставка робилася не стільки на силу удару, скільки на небажання супротивника опиратися. В якийсь момент він зрозумів, що настав його час.

Крапки над "і" було поставлено 24 жовтня 1922 р. в Неаполі, де в театрі Сан-Карло відкрився черговий з'їзд фашистських союзів. Муссоліні виступив на ньому з агре­сивною промовою, ультимативно зажадавши від уряду на­дати фашистам п'ять міністерських портфелів і комісаріат авіації. Він мальовничо розписав свою відданість монархії, яка не повинна опиратися силам, що несуть оздоровлення нації. Муссоліні, який усю свою політичну кар'єру зробив під республіканським прапором і рік тому демонстративно залишив засідання парламенту, де виступав король, той самий Муссоліні, розуміючи силу монарха, зараз розшар­кувався перед ним. Ввечері того ж дня у отелі "Везувій", де зупинився дуче, зібралися його найближчі сподвижники (І. Бальбо, Ч. М. Де Віккі, Е. Де Боно, М. Бьянкі). Було намічено план захоплення влади: 27 жовтня — загальна мобілізація фашистів, 28-го — атака на головні центри країни. Три колони сквадрістів — членів фашистських бойових загонів (сквадр) — повинні були увійти до Рима з боку Перуджі, висунути ультиматум уряду Л. Факта та заволодіти головними міністерствами.

Відразу пролилася кров: у Кремоні, Болоньї, Алессандрії сквадрісти зробилися некерованими. Кабінет Мініс­трів прийняв рішення про відставку, але заздалегідь за­твердив і розіслав на місця декрет про облогове становище, за яким армія отримала необхідні повноваження для наве­дення порядку. Проте король Віктор-Еммануїл III відмо­вився підписати цей декрет. Коли фашисти 28 жовтня йшли колонами на Рим, дуче знаходився у редакції "Пополо д'Італія" в Мілані. Префект міста виставив біля будинку охорону, і Муссоліні виглядав персоною, яку влада скорі­ше охороняє, ніж переслідує. Удень 29 жовтня дуче дістав довгоочікувану звістку про призначення його прем'єр-міністром. Ввечері того ж дня в спеціальному поїзді Мус­соліні прибув до Рима, з'явився до короля і, вийшовши з ним на балкон, привітав натовп чорносорочечників. Іта­лійські фашисти прийшли до влади.