Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Опорні конспекти всесв історія / Підручники / Всесвітня історія (1914 - 1939).doc
Скачиваний:
107
Добавлен:
30.05.2020
Размер:
2.97 Mб
Скачать
  1. Декрет революційної урядової ради про

націоналізацію промисловості та транспортних

підприємств, шахт і копалень.

26 березня 1919 року

"§ 1. Радянська республіка має своїм завданням передачу у власність трудящих засобів виробництва, налагодження та розширення виробництва. З цією метою Радянська республіка націоналізує всі промислові, гірничорудні та транспортні підприємства, що перевищують за своїми розмірами під­приємства кустарної промисловості, й водночас підпорядко­вує їх управлінню всього пролетаріату та контролю робіт­ників даного підприємства. Тому всі промислові, гірничорудні та транспортні підприємства, чисельність робітників на яких на 22 березня 1919 р. перевищувала 20 чоловік, пере­даються державному управлінню та беруться під робітничий контроль.

§ 2. Націоналізованими підприємствами керують вироб­ничі комісари, призначені народним комісаром суспільного виробництва Радянської республіки.

§ 4. На означених підприємствах робітники обирають раду робітничого контролю. Революційна Урядова Рада".

2. Декрет революційної урядової ради про

націоналізацію земельних володінь.

З квітня 1919 року

1. В Угорщині земля належить трудівникам. Хто не працює, той не може володіти нею.

§ 2. Усі середні та великі маєтки з усім майном, живим і мертвим реманентом та підприємствами без будь-якого викупу переходять у власність пролетарської держави.

§ 3. Дрібні господарства разом із будинком і підсобними будівлями й надалі залишаються в особистій власності...

§ 4. Ані земельні володіння, що були націоналізовані, ані їхній реманент не підлягають розподілу між окремими особа­ми або групами.

§ 5. Націоналізовані земельні володіння для ведення ко­оперативного господарства передаються трудівникам сіль­ського господарства, що обробляють цю землю.

§ 7. Виробнича діяльність великих і дрібних господарств підпорядкована народному комісаріату хліборобства, конт­роль над ними здійснюють місцеві ради. Революційна Урядова Рада".

Запитання до документів

  1. Як розв'язувалося питання власності?

  2. До яких наслідків для Угорської Радянської республіки призвели ці декрети?

  3. Що споріднювало угорських комуністів з російськими більшовиками?

Запам'ятайте дати:

16 листопада 1918 р.— проголошення Угорської республіки.

21 березня 1919 р. — утворення об'єднаної соціалістичної партії й проголошення Угорщини Радянською республі­кою.

4 серпня 1919 р. — ліквідація Угорської Радянської республіки.

14 листопада 1919 р.— введення до Будапешта частин угорської армії на чолі з М. Хорті.

3 листопада 1921 р. — прийняття закону, що скасував права Карпа Габсбурга.

РУМУНІЯ

  1. Становище країни після Першої світової війни

Перша світова війна, до якої Румунія вступила в серпні 1916 р. на боці держав Антанти, завдала народові величез­ного лиха. Слабо підготовлена до війни й погано озброєна румунська армія терпіла поразки, і вже 6 грудня німецькі війська зайняли Бухарест. Лише перекидання на Румун­ський фронт півмільйонної російської армії дало змогу зупинити наступ і затримати деградацію румунської армії. Окупанти грабували країну, вивозячи зерно, нафту, худобу та інші багатства. Війна заподіяла Румунії збитки у 31 млрд. золотих лей, 800 тис. чоловік (10% населення) загинуло. В країні різко загострилася внутрішньополітична обстанов­ка, розгорнувся революційний рух. У пошуках виходу із становища, що склалося, румунський уряд вирішив піти на укладання 9 грудня 1917 р. угоди з Німеччиною та Австро-Угорщиною про припинення військових дій. У березні— квітні 1918 р. в Бухаресті було обговорено та 24 квітня (7 травня) підписано остаточний текст сепаратного миру з Німеччиною. Бухарестський мир ще більше загострив внутрішньополітичне становище в країні. Окупанти підда­ли Румунію методичному розграбовуванню. Навіть сам прем'єр-міністр Маргіломан визнавав згодом, що окупа­ційна влада "відбирала у селян майже все продовольство, залишаючи на прожиток лише по одному мішку зерна на родину". Однак несприятливий для Центральних держав перебіг війни справив безпосередній вплив на позиції румунських германофілів. Поразка Німеччини та союзни­ків потягла за собою нове перегрупування сил у правлячо­му таборі Румунії. В листопаді 1918 р. Австро-Угорщина й Німеччина капітулювали, підписавши перемир'я з краї­нами Антанти. За цих умов румунський уряд висунув 10 листопада ультиматум командувачу окупаційними вій­ськами генералу Макензену, зажадавши негайного звіль­нення від німецьких військ румунської території, й заявив про денонсацію Бухарестського миру. Так за день до закін­чення війни Румунія, повернувшись до табору Антанти, опинилася серед країн-переможниць. 29 листопада уряд Коанди поступився місцем кабінетові Бретіану, створено­му з представників Націонал-ліберальної партії. Внаслідок приєднань, а також анексій територія Румунії на кінець 1918 р. збільшилася з 137 903 до 294 967 кв. км, а населення — з 8 до 16 млн. чоловік. Відносно рівня 1915 р. промисловий потенціал країни збільшився на 23,5%, кількість робітни­ків, зайнятих в індустрії, на будівництві та транспорті, зросла до 550 тис. Найбільш розвиненим в промисловому відношенні регіоном була Трансільванія: на її території було зосереджено більше половини промислового вироб­ництва й понад 80% потенціалу металургійної промисло­вості. Проте Румунія продовжувала залишатися аграрною країною. Як і раніше, більшість населення — 81,6% — була зайнята в сільському господарстві. В промисловому вироб­ництві переважали легка та харчова індустрії. У важкій промисловості було зайнято менше третини всіх робітни­ків. Верстати та обладнання завозилися виключно з-за кордону. В економіці зберігалося панування іноземного капіталу, що інвестував 78% всіх промислових підпри­ємств. Значно змінилися адреси іноземних фірм. Якщо до війни в Румунії переважав німецький та австрійський капі­тал, то після 1918 р. панівне місце посіли англійський і французький. Частка національного капіталу в промисло­вості Румунії зросла незначно: у нафтодобуванні вона збільшилася з 8,1% в 1914 р. до 16% у 1920 р. Навально зростав зовнішній борг.

Після війни Румунія перетворилася на державу, де національні меншини (угорці, німці, українці та ін.) скла­дали більше чверті населення. Незважаючи на декларування рівноправності націй, румунський уряд провадив політику насильницької румунізації та обмеження прав національ­них меншин. Румунська влада ставила всілякі перепони розвиткові освіти та культури мовами пригноблених націо­нальностей. Вкрай важким лишилося економічне станови­ще трудящих. Величезних розмірів досягла спекуляція. Погано було з продовольством. Не вистачало найголовні­шого продукту — хліба.