1. Конституція Афганістану (основний закон високої

держави Афганістан) (витяг).

1931 рік

"Стаття 1. Релігією Афганістану є священна релігія ісламу, а її офіційним і загальним для всіх сповідуванням є пречудове ханафітське вчення.

Стаття 2. Висока Афганська держава володіє повною незалежністю в керівництві своїми внутрішніми й зовнішні­ми справами. Всі місцевості і всі частини країни складають єдине ціле під найвищою владою і управлінням Падішаха.

Права Падішаха

Стаття 5. Високо оцінюючи самопожертву і заслуги Його Величності Тазі Мухаммеда Надіра у справі забезпечен­ня незалежності й врятування афганської батьківщини і розтрощення підвалин гніту і деспотизму, вся афганська нація визнає його високу особу як Падішаха — справжнього і гідного носія королівської влади, і зобов'язується визнавати його у цій якості з найвидатнішою вдячністю і повагою.

Загальні права афганських підданих

Стаття 11. Особиста свобода забезпечується від усяких посягань; ніхто не може бути заарештованим або покараним інакше, як у силу постанов шаріату і законів. Будь-які види неволі заборонені.

Стаття 27. Палата Національної ради засновується згідно з рішенням і волею Його Величності та схвалення Джіргі, що засідала в Кабулі (Всеафганського суду) в 1309 році (1930р.).

Стаття 30. Кількість представників у Національній раді встановлюється положенням про вибори.

Стаття 31. Термін повноважень членів палати для всіх скликань встановлюється на три роки.

Стаття 68. Прийняття законів здійснюється обома палатами — національною радою і палатою нотаблей. Про­позиції, що надходять від міністрів, вносяться до цієї палати і по розгляді, вивченні й схваленні більшістю голосів пере­даються до палати Національної ради для їхнього схвалення. В свою чергу, пропозиції, схвалені Національною радою, пере­даються на розгляд і схвалення палати нотаблеії".

Запитання до документа

1. Згідно з прийнятою конституцією назвіть форму дер­жавного правління в Афганістані.

2. Чи змінилося політичне життя країни після прийняття конституції? Обґрунтуйте свою відповідь.

1. Закон про працю (витяг).

Стамбул, 8 липня 1936 року

"Стаття 35. Звичайний тиждень містить у основі 48 годин. Цей період ділиться на робочі дні таким чином, щоб не перевищувати 9-годинного робочого дня на підприємствах, що закриваються обов'язково о 13 годині у суботу, і 8-годин-ного дня на підприємствах, де працю дозволено у суботу після 13 години...

Стаття 42. Встановлюється 1/2 години відпочинку для працюючих 8 годин і 1 година для працюючих понад 8 годин.

Стаття 48. Забороняється примушувати працювати більше 8 годин дітей, яким не сповнилося 16років, незважаю­чи на характер праці.

Стаття 72. Страйки і локаути забороняються.

Стаття 127.

1. Кожен з робітників, що починає страйк,... присуд­ жується до невеликого штрафу від 10 до 100 турецьких лір.

2. Якщо страйк було організовано з метою справити вплив або тиск на рішення установи і держави, то винні присуджуються до тюремного ув'язнення від двох місяців до двох років і їм забороняється працювати протягом строку від одного місяця до одного року в державних установах і на підприємствах загальної користь.

Запитання до документа

1. Доведіть, що закон про працю гарантував деякі завою­вання робітничого класу Туреччини.

2. Наведіть факти, що свідчать про реакційність поло­жень даного закону.

Запам'ятайте дати:

• 28 лютого 1919 р. — проголошення незалежності Афганістану.

• 8 серпня 1919 р. — підписання британсько-афганського договору про визнання незалежності

Афганістану.

• 23 березня 1920 р. — скликання Великих Національних Зборів Туреччини в Анкарі.

• 1 листопада 1922 р. — прийняття закону про ліквідацію султанату.

• липень 1923 р. — за рішенням Лозаннської конференції визнано незалежність Туреччини.

• 29 жовтня 1923 р. — проголошення Туреччини республікою.

• 30 квітня 1924 р. — прийняття конституції Турецької республіки.

• грудень 1925 р. — встановлення диктатури Реза-шаха в Ірані.

• 1930 р. — Ірак став незалежною державою.

• 1931 р. — прийняття конституції Афганістану.

• 1932 р. — проголошення Саудівської Аравії.