5. Визвольна війна народів Китаю проти японської інтер­венції

Несприятливі тенденції й внутрішні умови боротьби народів Китаю за незалежність, територіальну цілісність і волю з особливою нагальністю вимагали національної єдності. В країні тривала затяжна громадянська війна між військами гоміньданівського уряду і Червоною армією КПК. У грудні 1936 р. в Сіані на зустрічі керівників КПК і Гоміньдану було досягнуто усної угоди про припинення громадянської війни. У квітні 1937 р. КПК і Гоміньдан уклали угоду про співробітництво. Гоміньданівські ліде­ри обіцяли відмовитися від війни проти КПК та її армії. У свою чергу, комуністи зобов'язалися перетворити Чер­вону армію на "військову одиницю" Народно-революцій­ної армії (збройні сили Гоміньдану). Однак обидві сто­рони виявилися непослідовними у проведенні загальної політики.

А втім, влітку 1937 р. було створено умови для об'єд­нання всіх сил китайського народу для боротьби з япон­ськими загарбниками. Під тиском народних мас лідери Гоміньдану і керівники КПК були змушені припинити громадянську війну і шукати шляхи для співробітництва. Війна Японії проти Китаю, що почалася в липні 1937 р., прискорила створення єдиного фронту. 23 вересня Чан Кайші офіційно згодився співробітничати з КПК, визнав­ши легальний стан Компартії, існування особливого при­кордонного району і збройних революційних сил, однак надалі, у перебігу боротьби проти японських загарбників, часто-густо верх брали вузькопартійні позиції обох сторін, що безумовно послаблювало опір інтервентам.

Від самого початку антияпонської війни у Китаї скла­лися два фронти боротьби, що різко відрізнялися за харак­тером, стратегією і тактикою: партизанський фронт у тилу ворога, керований Компартією, і фронт регулярних військ на чолі з Національним урядом Китаю.

У квітні 1938 р. в районі Тайерчжуана відбулася велика битва. Китайські війська завдали удару у фланг японським дивізіям, що наступали, і одержали перемогу. Японці втра­тили ЗО тис. вбитими і пораненими, 10 тис. солдатів і офіцерів утекли з поля бою. Успіх в цій битві розвіяв легенду про непереможність японських самураїв. Одначе успіх не було закріплено. З червня 1938 р. японці розпоча­ли великомасштабний наступ в районі Уханя, що тривав до жовтня 1938 р. Незважаючи на непохитність китайських солдатів у обороні й сміливість у контратаках, ворогові вдалося захопити Ухань і порт Гуаньчжоу.

Японські війська продовжували наступ і наприкінці 1938 р. фактично окупували більшу частину території Китаю.

Жертви китайського народу, принесені протягом пер­ших двох років війни, становили майже 1,5 млн чол. Тяжкі втрати не похитнули рішучість китайського народу від­стояти свою незалежність. Японські агресори, втративши півмільйонну армію, з 1939 р. змушені були переглянути свої плани і перейти від стратегії розтрощення до стратегії лавірування й очікування, накопичення сил і закріплення своїх позицій.

Запитання і завдання

1. Назвіть причини і рушійні сили "Руху 4 травня" в Китаї.

2. Вкажіть наслідки і значення "Руху 4 травня ".

3. Складіть політичний портрет Сунь Ятсена.

4. З якою метою гоміньданівські війська виступили у Пів­нічний похід? Які він мав наслідки?

5. Складіть хронологічний ланцюжок революційних подій 1925-1927рр.

6. Розкажіть, як відбувалося об'єднання Китаю.

7. В чому виявилося протистояння Гоміньдану і КПК?

8. Проаналізуйте визвольну боротьбу народів Китаю проти японських агресорів.

Документи і матеріали