Комуністичний рух

1. Утворення, цілі й тактика комуністичних партій

Створення Комуністичного Інтернаціоналу диктувало­ся обстановкою, яка склалася в Європі після Першої світової війни. За умов наростання революційного підне­сення 1918 р. уряді країн виникли компартії або ініціатив­ні комуністичні групи.

В обстановці гострої класової боротьби у листопаді 1918 р. утворилася Комуністична партія Угорщини (КПУ). До неї увійшли колишні військовополонені, що поверну­лися з Радянської Росії, і частина революційних соціаліс­тів. В організації партії провідна роль належала Б. Куну. Створення КПУ поклало початок новому етапу в історії угорського народу, пов'язаному з курсом на встановлення диктатури пролетаріату.

ЗО грудня 1918 р. у Берліні відкрився Установчий з'їзд Комуністичної партії Німеччини (КПН). У ньому брали участь представники групи "Спартак" та інших революцій­них груп з Мюнхена, Бремена, Гамбурга та інших міст. Програма, прийнята за доповіддю Р. Люксембург, в основ­них своїх положеннях спиралася на досвід більшовиків. Вона передбачала здійснення в Німеччині соціалістичної революції і встановлення диктатури пролетаріату. К. Лібкнехт і Р. Люксембург вважали, що треба використати вибори і трибуну Національних зборів для мобілізації мас на боротьбу проти капіталістичного ладу. Однак більшість делегатів з'їзду, всупереч їхній думці, помилково вислови­лася за бойкот Національних зборів і виборів до них. Органом КПН була газета "Роте фане".

Під впливом революційної обстановки в Європі ідеї комунізму проникали у ліві організації англійського робіт­ничого класу. У жовтні 1919 р. вийшла з II Інтернаціоналу і приєдналася до Комінтерну 10-тисячна Британська со­ціалістична партія. На близьких до марксизму-ленінізму позиціях стояли і деякі ліві групи: Соціалістична робітнича партія з центром у Шотландії, Південно-Уельське соціа­лістичне товариство, Робітнича соціалістична федерація, Комуністична робітнича партія в Шотландії. 152 делегати від цих організацій провели в Лондоні 31 липня — 1 серпня 1920 р. Установчий з'їзд Комуністичної партії Великої Британії. Одним з лідерів став Гаррі Полліт.

Після світової війни зміцнів намір створити партію нового типу серед французьких лівих соціалістів. За

їхнім дорученням Марсель Кашен — один з лідерів лівого крила соціалістичної партії — зустрічався у Москві з Леніним. Після повернення з Росії Кашен у своєму виступі на Турському з'їзді Соціалістичної партії у грудні 1920 р. розповів про бесіди з Леніним і закликав з'їзд приєднатися до комуністичного руху. Більшість делегатів висловилася за створення Французької комуністичної партії (ФКП). Друга частина соціалістів утворила самостійну соціал-реформістську партію, зберігши за нею стару назву.

В Італії під час і особливо після Першої світової війни загострилася боротьба течій у Італійській соціалістичній партії (ІСП). У листопаді 1920 р. течія твердих прихильни­ків Комінтерну на чолі з Бордігою і Грамші разом з групою лівих максималістів утворили комуністичну фракцію ІСП. Напередодні XVII з'їзду ІСП, який зібрався у Ліворно в січні 1921 р., комуністів підтримувало 58 тис. з 170 тис. членів партії. Комуністи залишили з'їзд і, зібравшись в іншому приміщенні, 21 січня 1921 р. проголосили створен­ня Комуністичної партії Італії (КПІ).

Впродовж 1918-1921 рр. комуністичні партії виникли також у Фінляндії, Австрії, Нідерландах, Румунії, Чехословаччині, Данії, Швейцарії, Болгарії, Іспанії. Комуністич­ний рух поширився за межі Європи і привів до утворення компартій в Аргентині, США, Китаї, Канаді, Бразилії, Австралії, ПАС, Мексиці, Індонезії. З'явилася необхід­ність у створенні комуністичного штабу для зміцнення компартій, координації їхніх дій, колективної розробки революційної стратегії і тактики.