4. Державні перевороти 1929 р. Та 1941 р.

6 січня 1929 р. в країні відбувся державний переворот. Того дня король Олександр опублікував маніфест, у якому заявив, що парламентаризм "став перепоною для будь-якої плідної діяльності в державі". Скасувавши Відовданську конституцію й розпустивши Народну скупщину, король взяв усю повноту влади до своїх рук. Усі політичні партії та організації, підозрювані в антидержавній діяльності, розпускалися. Королівство сербів, хорватів і словенців було перейменоване на Королівство Югославія, що мало символізувати державну й національну єдність "трийменного наро­ду". Введення нового адміністративного поділу мало на меті стерти навіть в назвах областей будь-яку згадку про окремі народи. Дев'ять нових областей — "баковій" — було названо за назвами рік. Кордони проведено з таким розрахунком, щоб сербське населення складало в них більшість. Основою всього правопорядку в країні став надзвичайний "Закон про захист держави". Встановлення "диктатури 6 січня", як нази­вали переворот 1929 р. в Югославії, означало перехід від парламентської монархії до абсолютного диктаторського ре­жиму, покликаного зміцнити панування сербської влади. Переворот відбувся порівняно легко, майже без опору.

Встановлення монархічної диктатури збігалося із сві­товою економічною кризою. За умов економічної кризи диктаторський режим змушений був удатися до політич­них маневрів з метою поширити свою масову базу, надати подобу законності сваволі, що царювала в країні. З жовтня 1931 р. король Олександр "дарував" народові конституцію. Нова конституція по суті нічого не змінювала в державно­му устрої. Вона лише закріплювала реакційні порядки в країні, трохи прикривши їх подобою парламентського правління. Певні сили в югославській державі, зацікавлені в розширенні торгівлі сільськогосподарською продукцією й мінеральною сировиною, почали вимагати економічного співробітництва з Німеччиною. В травні 1934 р. обидві сторони підписали торговий договір. Однак король Олек­сандр і більша частина правлячих кіл були схильні продов­жувати традиційний профранцузький курс. Тоді гітлерівці організували в жовтні 1934 р. вбивство в Марселі югослав­ського монарха і французького міністра Л. Варту. Вони стали жертвами терористичного акту хорватських усташів (фашистів), що інспірувався гітлерівською Німеччиною (операція "Тевтонський меч"), але документально це було підтверджено лише 1957 р. (У 30-ті роки відповідальність за вбивство покладалася на Італію та Угорщину, на тери­торії яких знайшли притулок усташі.) Після вбивства Олександра королем було проголошено його 11-річного сина Петра, а на чолі регентства поставлено дядька мало­літнього монарха принца Павла. Підвалини держави по­хитнулися. Диктатура відчувала свою слабість. Активізува­лися опозиційні уряду Стоядіновича сили. Ліві партії вели боротьбу за створення Народного фронту. Укладання до­говорів з Болгарією та Італією 1937 р. значно загострило стосунки між державами Малої Антанти (Югославією, Чехословаччиною, Румунією). Уряд Стоядіновича в берез­ні 1938 р. заявив, що розцінює "аншлюс" Австрії як "суто внутрішню справу німецького народу". Під час чехосло­вацької кризи югославська влада радила своєму союзнику по Малій Антанті налагодити відносини "доброго сусід­ства" з гітлерівською Німеччиною.

1938 р. Мала Антанта припинила своє існування. Крен зовнішньої політики Югославії вбік фашистських держав ставав очевидним.

25 березня 1941 р. уряд Цвєтковича підписав протокол про приєднання до Троїстого пакту, Югославія стала союз­ницею Німеччини, Італії, Японії. Це спричинило вибух невдоволення серед народних мас. Частина офіцерства і правлячих кіл, невдоволених капітулянтською позицією уряду, в ніч на 27 березня 1941 р. здійснила державний переворот. Новий кабінет на чолі з Д. Симовичем уклав договір про дружбу і ненапад з СРСР. Такий перебіг подій не влаштовував Німеччину. 6 квітня німецькі війська вторглись на територію Югославії і за кілька днів окупува­ли п. Політика компромісів і узгодження дій з Німеччиною скінчилася для Югославії трагедією.

Запитання і завдання

1. За яких обставин було утворене Королівство сербів, хорватів і словенців? Чи було це Королівство штучним державним утворенням?

2. Чому виявилася неспроможною Держава словенців, хор­ватів і сербів?

3. Які з перелічених територій, областей, районів входили до складу Королівства сербів, хорватів і словенців? Які не входили?

• Сербія • Каталонія

• Герцеговина • Македонія

• Добруджа • Словенія

• Баварія • Чорногорія

• Хорватія • Боснія

• Далмація • Трансільванія

4. Назвіть основні положення Відовданської конституції. Яку роль вона відіграла в історії Югославії?

5. З якими партіями, політичними силами, подіями пов’язані ці імена?

• С. Радіч • М. Стоядінович

• Олександр • Д. Симович

• Д. Цвєткович

6. Назвіть причини і сутність державного перевороту 1929 р.

7. Як події міжвоєнного періоду визначили розпад Югославії нашого часу, вплинули на загострення суперечностей між колишніми союзними республіками?

Документи і матеріали