Тема VII розвиток культури у I половині XX ст.

I. Освіта. Наука. Техніка

1. Вдосконалення системи освіти

Новий технічний рівень виробництва, його ускладнен­ня і спеціалізація, масовий характер і стандартизація вима­гали поліпшення загальноосвітнього і технічного рівнів населення. Поступове підвищення значущості освіти су­проводжувалося розвитком різних форм спеціалізованого технічного навчання, особливо в нових галузях промисло­вості. Загальна і спеціальна освіта ставала потребою роз­витку суспільства, неодмінною умовою його прогресу і вдосконалення. Істотно мінялися структура і зміст освіти в різних країнах. Значно більше уваги стали приділяти ви­вченню математики, фізики, хімії на всіх стадіях навчання, зважаючи на потреби виробництва; освіта дедалі більше почала набувати прикладного характеру. В основі спеціа­лізації і диференціації освіти було підвищення її загального рівня.

У Великій Британії ще 1902 р. було видано закон, що зобов'язував місцеві органи освіти створювати державні граматичні школи. 1918 р. термін обов'язкової початкової освіти було подовжено до 14 років, тобто діти з 5 до 14 років обов'язково повинні були навчатися в школах. Згідно із законом 1944 р. термін обов'язкового навчання було по­довжено до 15 років, неповна середня школа проголошу­валася обов'язковою.

Університетська освіта у Великій Британії перебувала на вищому світовому рівні, а її центри — Лондонський, Кембриджський, Оксфордський, Едінбургський універси­тети, — були своєрідною Меккою для кращих наукових сил світу і привертали талановиту молодь багатьох країн Європи, Америки, Азії.

Передові позиції США у виробництві, нових технологіях, зростання великого фабричного виробництва, конвеєрна си­стема його організації з технікою, що безперервно усклад­нюється, зумовили швидке зростання освіти в країні. Якщо 1910 р. у середній школі (9-12 класи) навчалося 15,4% молоді віком 14-17 років, то у 1920 - 32,3%, у 1930 - 51,4%, Перероблювався й зміст середньої освіти.

Ще 1918 р. закони про обов'язкову початкову освіту було прийнято в усіх штатах. У школах США було встанов­лено досить низький мінімум обов'язкових знань, зате істотно розширювалася програма необов'язкових предме­тів, що давало простір для творчості як педагогам, так і самим учням. Приблизно з 20-х років в американській школі здійснювалася диференціація навчання між тими, хто має "академічні здібності", й тими, хто "практично мислить". До шкільної програми включалися курси, що готували до професії, ведення хатнього господарства.

Високого рівня досягла освіта у Франції. Ще наприкін­ці XIX ст. було прийнято закони, що передбачали обо­в'язкове навчання дітей обох статей з 6 до 13 років. На початку XX ст. встановлено нову структуру середньої шко­ли, що формально зрівнювала класичне й реальне відді­лення у праві отримання подальшої освіти. На початку 30-х років демократичні сили добилися введення безкош­товного навчання в державних середніх школах. Уряд На­родного фронту подовжив 1936 р. термін обов'язкового навчання до 14 років. Вища освіта у Франції розвивалося в ті роки здебільшого у стінах університетів.

Німеччина досягла значних успіхів в освіті та науці у другій половині XIX — на початку XX ст. Центрами освіти і зосередження кращих наукових сил країни стали Гейдельбергський, Кельнський, Лейпцигський, Фрейбургський університети. Однак під час встановлення фашистської диктатури всю систему освіти в Німеччині було поставлено на службу нацизму. Освіта була вкрай ідеологізованою: правильним визнавалося лише те, що відповідало фашист­ським догмам. У школах процвітали расизм і антисемітизм. Заборонялися будь-які прояви вільнодумства, інакомис­лення. Німецька школа і вуз мали на меті лише готувати кадри для військового виробництва і вермахту. Престиж освіти катастрофічно знизився. Навіть у вищому політич­ному керівництві Німеччини фактично не було функціо­нерів з вищою освітою (лише А. Розенберг свого часу закінчив Ризький політехнічний інститут). Багато видат­них вчених або покинули країну (Ейнштейн, Шрединге, Франк, Штерн, Вейль, Габер), або різко скоротили свою діяльність (Гільберт, Планк, Лауе).

У ці роки освіта і наука в Німеччині мали суто при­кладне спрямування й були насамперед підпорядковані військовим потребам рейху.