4. Серпневий заколот військових

Соціально-політична криза продовжувала поглиблю­ватись. Кожного дня газети повідомляли про:

• зростання анархії та насильства у країні;

• самочинне захоплення землі селянами;

• зростання кількості робітничих виступів;

— вимоги надання автономії Україні, незалежності Фінляндії, Польщі;

— радикалізацію армії, катастрофічний спад виробниц­тва, зростання цін на продукти першої необхідності та широкого вжитку;

— посилення впливу на широкі верстви населення більшовицької партії, яка на своєму VI з'їзді проголосила курс на збройне захоплення влади.

Управління державою було паралізоване. Дедалі біль­ше представників промислово-фінансових кіл, дворянства, офіцерів, ліберальної інтелігенції схилялося до думки про необхідність наведення в країні порядку, встановлення влади "сильної руки".

16 липня 1917 р. відбулася зустріч Корейського з гене­ралітетом у Ставці в Могильові. Генерали дали зрозуміти прем'єрові, що якщо він не буде діяти рішуче, то вони візьмуть на себе всі обов'язки щодо наведення порядку в країні. Генерали звинуватили уряд у розвалі країни, армії, вимагали надати більше прав військовим.

Протягом 3-10 серпня відбулися зустрічі Корейського з головнокомандувачем генералом Корніловим. Останній вимагав від уряду рішучих дій щодо наведення порядку.

12-14 серпня в Москві проходила Державна нарада, яку Керенський прагнув використати для підтримки політики нового уряду, а праві сили — для державного перевороту. Чекали на Корнілова. Зустрічали генерала урочисто. 13 серп­ня він зустрівся з представниками промислово-фінансових кіл і дістав повну підтримку своїм планам. 14 серпня генерал виступив на Державній раді з різкою критикою політики уряду і вимагав рішучих дій. Рада завершила свою роботу 15 серпня 1917 р. Керенському не вдалося згуртувати навко­ло себе різні кола російського суспільства.

Корнілов перейшов до рішучих дій: розпочав стягувати війська до Петрограда, а 24 серпня віддав наказ генералові Кримову наступати на Петроград. Дізнавшись про це, Керенський намагався встановити зв'язок з генералом. 28 серпня прем'єр повідомляє членів уряду про зраду генерала Корнілова. Останньому телеграфують рішення уряду про зняття його з посади командуючого. На це Корнілов відповів: "Не вважаю можливим здати посаду".

27 серпня всі газети опублікували заяву Тимчасового уряду про наступ генерала Корнілова на столицю та про введення військового стану в Петрограді. Революція опи­нилася в небезпеці.

Для оборони було створено ревкоми, провідну роль в них відігравали більшовики. На допомогу до столиці прибув 3-тис. загін матросів Кронштадта. Гарнізон Петрограда в повному складі став на захист столиці.

Внаслідок проведеної роботи вдалося переломити хід подій. Під впливом агітації армійські підрозділи почали переходити на сторону захисників Петрограда. Завдяки рішучим діям залізничників було зірвано рух поїздів з вірними Корнілову військами. До вечора 30 серпня стало зрозумілим, що заколот провалився.

5. Підготовка більшовицького виступу

У період швидкого наростання соціальної напруги та поглиблення революційної кризи, щоб підняти втрачений авторитет серед мас, першого вересня 1917 р. Тимчасовий уряд проголосив Росію республікою. Для зміцнення вико­навчої влади було створено Директорію — Раду п'яти. Це була спроба переходу до авторитарного режиму. Прем'єр-міністром залишався Керенський.

14 вересня 1917 року розпочала роботу Демократична рада, на якій було створено Тимчасову Раду Республіки — парламент. Проте в результаті закулісних перемов з лідера­ми несоціалістичних партій було сформовано уряд, до складу якого ввійшли 10 міністрів від несоціалістичних партій. Головою уряду знову став О. Керенський. Таким чином, правлячі кола взяли курс на створення "режиму сильної влади".

Лідери меншовиків та есерів разом з кадетами сформу­вали новий коаліційний уряд і утворили з делегатів Демо­кратичної ради Предпарламент — орган, перед яким уряд був відповідальний до відкриття Установчих зборів.

10 жовтня на квартирі меншовика Суханова, дружина котрого була членом більшовицької партії, відбулося чер­гове засідання ЦК РСДРП(б), на якому був присутній і Ленін, котрий виступив з доповіддю "Про поточний мо­мент". Більшістю голосів ЦК РСДРП(б) приймає рішення про підготовку збройного повстання, проти голосували лише Каменєв та Зінов'єв, які пропонували дочекатися рішень Установчих зборів і вирішити на них питання про владу.

15 та 18 жовтня пройшли засідання ЦК РСДРП(б) за участю активу Петроградської організації, на якому біль­шістю приймається рішення про підготовку повстання, Каменєв, Зінов'єв та їхні однодумці виступають проти. Залишившись у меншості, Каменєв та Зінов'єв йдуть на останній крок: в газеті "Новая жизнь" публікують заяву про свою незгоду з рішенням ЦК РСДРП(б) про організацію збройного захоплення влади більшовиками і передачу її Радам. Так Тимчасовий уряд дізнався про таємне рішення ЦК РСДРП(б). За рішенням ЦК Каменева та Зінов'єва було виключено з ЦК, їм заборонили виступати від імені партії.

Повідомлення про підготовку більшовиками переворо­ту переконали О. Керенського в необхідності перехопити ініціативу з рук більшовиків. О 6 ранку юнкери захопили редакцію більшовицької газети "Рабочий путь". Про такі дії уряду стало відомо Л. Троцькому та членам РВК, що засідали в Смольному. Відбулося засідання ЦК РСДРП(б). Вирішено стежити: Свердлову — за діяльністю уряду, Буб­нову — за залізницями, Дзержинському — за поштою. Ногіна послали до Москви, Берзіну доручили встановити контакт з лівими есерами. Було створено запасний штаб повстання в Петропавлівській фортеці.

Керенський зосереджує вірні Тимчасовому урядові вій­ськові формування в Зимовому палаці і на засіданні Предпарламенту вимагає для себе необмежених повноважень для репресій проти сил, що готують переворот. Більшістю йому в цьому було відмовлено.

6. Жовтневі події 1917 р. у Петрограді

Протягом 24 жовтня військові загони ВРК займають стратегічно важливі об'єкти в столиці.

З другої години ранку тривало засідання Петроград­ської Ради, на яке прибув Ленін, де й проголосив передачу влади Радам.

25 жовтня розпочав роботу II з'їзд Рад робітничих та солдатських депутатів. Серед 649 делегатів з'їзду більшовиків було 390, 160 — лівих есерів, 6 — меншовиків-інтернаціоналістів, 7 — українських соціал-демократів. Чимало деле­гатів з'їзду, зокрема Хораш, Кучин, висловили протест з приводу збройного захоплення влади більшовиками і за­явили про те, що делегати від партій покидають з'їзд. Гостра дискусія на з'їзді продовжувалась і після цього. До мирного розв'язання ситуації закликав І. Мартов.

О 21 год. 40 хв. холостий постріл "Аврори" дав сигнал до наступу частин ВРК на Зимовий палац. До вечора формування, що захищали палац, поступово розійшлися, у палаці залишились жіночий батальйон та юнкери.

Близько 2 години ночі на 26 жовтня Тимчасовий уряд було заарештовано.

II з'їзд Рад прийняв два важливих документи: Декрет про землю та Декрет про мир.

Головні положення Декрету про мир:

• негайне перемир'я на фронті з Німеччиною;

• початок переговорів з воюючими сторонами;

• укладення миру без анексії.

Декрет про землю містив такі положення:

• націоналізація та конфіскація всіх поміщицьких зе­мель та передача їх Радам селянських депутатів для зрів­няльного розподілу (150 млн. десятин землі);

• передача реманенту та худоби з поміщицьких садиб (на суму 300 млн. крб.);

• скасування боргів селян на суму 3 млрд. крб.

27 жовтня 1917 р. з'їзд обрав вищі органи державної влади — ВЦВК, до якого ввійшли більшовики і ліві есери, та РНК на чолі з Леніним. Ліві есери відмовились увійти до уряду. Головою ВЦВК обрано Л. Каменева.

У ці дні меншовикам вдалося організувати страйк за­лізничників, який очолила "їхня профспілка Вікжель. Ос­новна вимога страйкарів — створення уряду коаліції соціа­лістичних партій без Леніна. ЦК РСДРП(б) розпочав переговори з профспілкою. Порушуючи рішення ЦК, Каменєв прийняв вимоги створення коаліційного уряду без Леніна. Більшість ЦК РСДРП(б) відхилила таку постанову питання. Тоді ряд членів ЦК заявив про свій вихід із нього, серед них і Каменєв. Головою ВЦВК став Свердлов, сорат­ник Леніна.

З лівими есерами вдалося досягти компромісу, і 10 груд­ня 1917 р. було сформовано коаліційний уряд, до якого ввійшли 5 лівих есерів. Саме підтримка більшовиків ліви­ми есерами врятувала їх від втрати влади.

Таким чином, підсумком Жовтневого перевороту та роботи II з'їзду Рад був прихід до влади в Росії партії ліворадикального крила соціалістичного табору.