5. Режим "санації" ("оздоровлення")

У березні 1921 р. після тривалих дискусій сейм прий­няв конституцію Польської республіки, що мала демокра­тичний характер.

Пілсудський, незадоволений тим, що конституція об­межувала повноваження глави держави, відмовився бало­туватися на пост президента. Більшістю голосів президен­том було обрано підтриманого лівими партіями й партіями національних меншин професора Г. Нарутовича. Проте через тиждень після виборів його було вбито. Новим пре­зидентом було обрано С. Войцеховського,. за молодих літ пов'язаного з ППС.

Економічне становище Польщі характеризувалося значним зростанням цін і падінням вартості польської валюти. Інфляція призвела до падіння реальної заробітної плати, розгулу спекуляції. Пілсудський демонстративно пішов з поста начальника генерального штабу, але вино­шував плани приходу до влади.

12 травня 1926 р. війська, якими командували вірні Пілсудському генерали та офіцери (багато хто з них у роки світової війни служив під його керівництвом у легіонах), розпочали похід на Варшаву. У вуличних боях вони відрі­зали столицю від західних воєводств, де уряд мав великі сили. Проти уряду виступив робітничий клас. 14 травня страйк залізничників перетворився на загальний. Комуніс­ти, що вважали тодішній уряд фашистським, підтримали Пілсудського.

Як Пілсудський, так і уряд не мали бажання перетво­рювати конфлікт на громадянську війну, побоюючись, що це може призвести до виступу народних мас з революцій­ними гаслами. 14 травня президент Войцеховський та уряд Вітоса склали повноваження. ППС закликала до припи­нення загального страйку. Главою нового уряду за вказів­кою Пілсудського було призначено професора К. Бартеля. Сам же Пілсудський абсолютною більшістю голосів депу­татів сейму і сенату був обраний президентом, але демон­стративно відмовився прийняти цей вибір, обійнявши пост військового міністра й головного інспектора армії. За вимогою Пілсудського президентом став професор Львів­ського політехнічного інституту Ігнаці Мосцицький.

Успіх перевороту зумовлювався масовою підтримкою офіцерства, робітників, лівих сил. Вельми невизначене гасло "санації" (оздоровлення), проголошене Пілсудським, його минуле соціаліста подавали надію на те, що прихід до влади останнього приведе до повного оздоровлення полі­тичного й економічного життя. ППС висунула гасло: "Де­мократія з Пілсудським, Пілсудський з демократією". Однак Пілсудський, діставши перемогу за допомогою лі­вих сил, не збирався спиратися на них надалі, а тим більше, здійснювати їхні соціальні програми.

Отримавши владу, він підкреслював, що не належить до жодної партії, що стоїть поза класів і партій. Він не приховував своєї зневаги до парламентської демократії й, хоча зберіг парламент, значно обмежив його можливості контролювати діяльність уряду. Фактично він здійснював контроль за внутрішньою й зовнішньою політикою дер­жави.

Прихід Пілсудського до влади збігся з частковою стабілізацією польської економіки. Стабілізацію було до­сягнуто не в останню чергу за допомогою іноземного капіталу. Польща 1927 р. отримала великі позики від англійських і американських банкірів. У лаві польських підприємств і банків значно зросла частка іноземного капіталовкладення: 1928 р. вона становила 33% загального капіталу акціонерних компаній у Польщі. У 1926-1929 рр. було створене 105 нових картелей. Підвищення рівня про­мислового виробництва привело до значного скорочення безробіття, сприяло послабленню соціальних конфліктів. Однак репресії санаційного режиму проти лівих сил, вбив­ства ряду супротивників Пілсудського спричинили незадо­волення в країні. Напередодні виборів до сейму й сенату, призначених на березень 1928 р., Пілсудський створив Безпартійний блок співробітництва з урядом. Його підтри­мали і магнати польського капіталу, і католицька церква. Це було спробою об'єднання прибічників навколо свого "вождя" на основі соціальної солідарності всього народу. Проте Безпартійний блок отримав 25% голосів виборців до сейму і 31,7% до сенату. Ліві партії отримали таку ж кількість голосів. Новий парламент виявився неспромож­ним у боротьбі з урядом і змушений був надати йому можливість здійснювати політику, накреслену Пілсудським.

Проте вже 1926 р. у Польщі почали з'являтися перші ознаки кризи, яка тяжко вразила економіку 1928 р. Криза, що зачепила усі сфери економічного життя, була більш глибокою, ніж в багатьох європейських країнах, і тривала аж до 1935 р. 1931 р. кількість безробітних становила біля 700 тис. чоловік, а разом з родинами — 1,5 млн.

Криза охопила не тільки трудящі маси, а й буржуазію. У 1930-1935 рр. збанкрутувало 3 тис. промислових під­приємств, серед них і багато великих фірм. Усі ці біди дуже загострили соціальне становище країни. Криза не обмежилася тільки промисловістю, а захопила також тор­гівлю, кредитну систему, валюту, сферу ділових зобов'я­зань тощо.

За умов економічної кризи й політичного терору на­родні маси вели боротьбу проти диктатури.

Загалом режим санації в першій половині 30-х років помітно еволюціонував праворуч. Головні положення но­вої конституції 1935 р. відбивали ідеї Пілсудського про державу як вищу інстанцію, якій повинно прислуговувати суспільство. За цією конституцією президент відповідав тільки перед Богом та історією: всі інші органи влади — уряд, сейм, сенат, суди, збройні сили — підкорялися пре­зидентові, що обирався вузькою колегією. Уряд ставав незалежним від парламенту. Конституція вводила таким чином авторитарний режим, що зберігав лише незначні залишки парламентської демократії.

Незабаром після прийняття конституції в травні 1935 р. Пілсудський помер. Після його смерті політична обстанов­ка в країні погіршилася, соціальні протиріччя посилилися. Ліві сили Польщі, запобігаючи загрози фашизму в країні, намагалися у 1935-1937 рр. створити Народний фронт. Хоча ці спроби не мали успіху, головним чином через внутрішньопартійні суперечки, антифашистський рух, у якому взяли участь широкі народні маси, перешкодив перетворенню Польщі на державу, подібну до гітлерівської Німеччини або фашистської Італії.

Запитання і завдання

1. За яких обставин було відновлено незалежність Польщі?

2. Яке місце посідало "польське питання" на Паризькій мирній конференції?

3. Яка роль Юозефа Пілсудського в історії Польщі?

4. Коли й за яких обставин Польща захопила західно­ українські землі?

5. Назвіть особливості періоду польської історії 1922 — 1926рр.

6. Як відбувся державний переворот 1926 р. ?

7. У чому сутність режиму санації?

Документи та матеріали