Глава 11. Функції та механізм держави

205

Існують і інші варіанти парламентів. Так, парламент Об'єд­наного Королівства Великобританії та Північної Ірландії фор­мально складається з трьох палат - Палати общин, Палати лор­дів та Його Величності Короля (чи її Величності Королеви).

Органи державного управління звичайно називаються орга­нами виконавчої влади, або виконавчими органами.

Органи державного управління - це окремий вид держав­них органів, діяльність яких спрямована на організацію вико­нання законів та інших нормативних актів і здійснення держа­вного управління.

У даному випадку під державним управлінням розумієть­ся певний вид діяльності органів держави, що має виконавчий і розпорядчий характер і полягає в організуючому впливі на сус­пільні відносини в економічній, соціально-культурній та адміні­стративно-політичній сферах шляхом застосування державно-владних повноважень.

Як правило, систему органів виконавчої влади утворюють уряди та виконавчі структури в центрі й на місцях.

Уряд - це вищий колегіальний орган виконавчої влади дер­жави. До центральних органів виконавчої влади належать міні­стерства, державні комітети, відомства тощо. До виконавчих стру­ктур на місцях — губернатори, префекти тощо.

В різних державах уряд має різні назви: кабінет міністрів (Великобританія, Україна, Узбекистан), рада міністрів (Франція, Італія, Польща), державна рада (КНР), уряд (Росія) тощо.

В Україні систему виконавчих органів складають вищі ор­гани (Кабінет Міністрів України), центральні органи (мініс­терства, державні комітети та відомства), місцеві органи (об­ласні і районні державні адміністрації). Проте існують і інші варіанти структури органів виконавчої влади. Так, у Велико­британії система виконавчих органів складається з вищого органу (Кабінет міністрів Великобританії - Уряд її Велично­сті), центральних органів (державних міністерств і відомств), місцевих органів (органів місцевого самоврядування) та дер­жавних корпорацій (Поштове відомство, Бі-бі-сі). В Угорщині система органів виконавчої влади складається з вищого орга­ну (Рада міністрів Угорщини), центральних органів (міністер­ства, органи загальнонаціональної компетенції, міністерські відділи та автономні підрозділи центральних органів влади). На місцях (округи та міста) діють муніципалітети. Досить специфічними є органи виконавчої влади в рамках федератив­них держав. Так, у ФРН, крім федерального уряду (Кабінет

206

РОЗЛІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

міністрів на чолі з федеральним Канцлером), діють кабінети міністрів окремих земель. Те ж саме існує в США, де, крім національного уряду (Президент США та його адміністрація) діють уряди 50 штатів та уряд федерального округу Колум­бія. У США, крім федеративного розмежування органів вико­навчої влади, існує також вертикальне розмежування на вищі органи (національний уряд і уряди штатів), центральні органи (13 міністерств і державний департамент, 60 агентств, урядові комісії), місцеві органи влади.

І, нарешті, органи судової влади, або судові органи.

Органи судової влади - це органи, на які покладено здійс­нення функцій правосуддя.

У даному випадку під правосуддям розуміється діяльність суду з розгляду і вирішення у визначеному законом процесу­альному порядку віднесених до його компетенції цивільних, го­сподарських, кримінальних та адміністративних справ з метою охорони прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб та інтересів держави.

Структура судової влади може бути різноманітною. Проте вже сьогодні домінують дві моделі - американська (централізо­вана) і німецька (децентралізована). Перша передбачає об'єднан­ня всіх судових систем (загальних і арбітражних судів та Кон­ституційного суду) у єдину систему під егідою Верховного суду. Саме в цьому полягає сутність американської моделі. Друга по­в'язана з існуванням чинних і утворенням нових самостійних спеціалізованих систем судів (німецька модель). Останній варі­ант був сприйнятий і Концепцією судово-правової реформи в Україні 1992 р. Крім Конституційного Суду України, загальних і арбітражних судів, нею передбачено створення в перспективі самостійної системи адміністративних судів і проведення пода­льшої роботи зі спеціалізації судів.

Глава держави. Центральне місце в системі вищих органів державної влади належить главі держави.

Глава держави - це відносно або повністю самостійний у нормотворчій сфері вищий орган держави, що здебільшого функ­ціонально реалізує повноваження виконавчої влади та є предста­вником держави як всередині країни, так і за її межами.

Глава держави «очолює», «репрезентує» державу, перебуваю­чи немовби понад усякою повсякденною політикою з її партій­ною боротьбою, парламентськими колізіями, виборчими перего­нами. Як правило, його статус характеризується політичною ней­тральністю, звільненням від політичної відповідальності. Він є