Глава 10. Державна влада

155

Існує два різновиди неправового примусу - прямий і завуа­льований.

Завуальований неправовий примус полягає в тому, що діяль­ність опозиційних сил ускладнюється через різні причини орга­нізаційного, морального, а іноді й правового характеру.

В умовах прямого неправового примусу державна влада взагалі не обмежується правом і спирається на методи відкритого терору.

Приклад 10.2

В. Сухонос про методи здійснення державної влади в умовах демо­кратичного режиму

Оцінюючи різні державні режими, не слід вважати, що метод переконан­ня характерний для демократичних держав, а державний примус - для так званих «антидемократичних». Обидва методи властиві всім видам державних режимів тією чи іншою мірою. Метод переконання, як більш м'який метод здійснення державної влади, досить поширений у країнах з демократичним режимом. Він використовується в тих випадках, коли люди морально готові прийняти нові погляди й ідеї. А й державний примус є характерним для демо­кратичних держав. Він застосовується в тих випадках, коли індивід порушує норми права, захищені силою держави (наприклад, скоює злочин). І тут слід звернути увагу на різновиди державного примусу: державне свавілля і пра­вовий примус, під яким розуміється той державний примус, вид і міра якого визначаються нормами права і застосовуються в чітких процедурах.

Відомо, що для держави з демократичним режимом характерним є право­вий примус. Однак у ряді випадків, при здійсненні своїх зовнішніх і внутрішніх функцій, вона не відмовляється і від державного свавілля. Наприклад, з недав­ніх часів до демократичних держав були віднесені Сполучені Штати Америки. Однак сьогодні останні виступають на міжнародній арені в ролі своєрідного світового жандарма (як колись Російська імперія виступала в ролі «жандарма Європи»): вторгнення в Панаму; бомбардування Лівії; участь у бомбардуван­нях Іраку і Югославії. У США донедавна також відзначалися прояви держав­ного свавілля - маккартизм і сегрегація у 1950-х; арешт активістів антивоєнно­го руху, що виступали проти неоголошеної війни у В'єтнамі в 1960-х. Для усунення цих негативних явищ у деяких випадках було потрібне спеціальне рішення Верховного Суду США.

Джерело: Сухонос В.В. Динаміка сучасного державно-політичного

режиму в Україні: антиномія демократизму і авторитаризму. -

Суми: Університетська книга, 2003. - С. 38.

Питання для самоконтролю

1. Що таке державна влада?

2. Що таке методи здійснення державної влади?

3. Які існують методи здійснення державної влади?

4. Які існують види неправового примусу?

156

РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

5. Що таке переконання?

6. Що таке державний примус?

7. Що таке правовий примус?

8. Що таке неправовий примус?

9. Що таке завуальований примус? 10. Що таке прямий примус?

§ 3. Основа державної влади

Економічна, соціальна і морально-ідеологічна основа держа­вної влади. Як і будь-який інший різновид влади, державна влада не може існувати без опори на економічне та соціальне підґрунтя. Зазначене підґрунтя є основою державної влади. Умо­вно ця основа може бути економічною, соціальною і морально-ідеологічною.

Щодо соціальної основи державної влади, то саме вона забезпе­чує її стійкість. Державна влада функціонує в суспільстві, що поді­ляється на різні класи та інші соціальні спільноти з найрізноманіт­нішими інтересами. Без сильної та активно функціонуючої дер­жавної влади вони можуть розірвати суспільство на шматки.

Щоб цього не сталося, держава шукає підтримки в різних верств населення. Саме вони утворюють соціальну основу дер­жавної влади.

Аналізуючи економічну основу, слід зазначити, що державна влада насамперед заснована на владі економічній, адже в ній у концентрованому вигляді зосереджені економічні інтереси та потреби владного суб'єкта.

Економічною основою державної влади є майно, що знахо­диться в державній власності - національний дохід, валютний резерв, податки тощо.

При цьому державна влада не лише спирається на зазначе­ний економічний фундамент, а й охороняє існуючі форми влас­ності, забезпечує порядок і сталість економічних відносин, захи­щає їх від свавілля та анархії.

Проте ці кроки державної влади можуть бути невдалими, якщо в суспільстві нема довіри до держави.

Приклад 10.3

Ф. Фукуяма про довіру

Як правило, ми вважаємо, що мінімальний рівень довіри та чесності існує завжди, і не замислюємось над тим, що ці якості є невід'ємним компонентом повсякденного господарського життя, без яких економіка не зможе нормально