Глава 2. Науковий статус теорії держави і права

23

наприклад, при управлінні розвитком соціальної системи (ска­жімо, держави) нав'язувати невластиві їй форми організації. До­слідивши систему, слід збільшувати не силу управляючої дії, а узгоджений вплив з власними тенденціями системи.

Таким чином, синергетика дозволяє краще зрозуміти різні процеси самоуправління та управління державними справами (особливо при розвитку демократичних засад в місцевому само­врядуванні та в структурах виконавчої влади). Нові дані про конструктивну роль випадку в суспільному розвитку суттєво пояснює суб'єктивний чинник у державно-правовому житті сус­пільства. Саме це дозволяє враховувати, поряд із закономірними причинними зв'язками, випадкові та вірогідні зв'язки.

Однак між діалектикою та синергетикою існують протиріч­чя (див. табл. 2.2).

Таблиця 2.2. Зіставлення діалектики і синергетики

Розвиток

(динамічний

процес)

Діалектика

Синергетика

Причини

Форми

Властивості

Чинники

Результати

Способи пізнання та перевірки результатів

Єдність та боротьба протилежностей; суперечливість; заперечення заперечення; перехід кількості в якість Переривання поступовості: "ривки"; "за спіраллю" ("зняття"); від нижчого до вищого

Детермінованість; випадкове - форма необхідного

Об'єктивні; суб'єктивні; закономірності; тенденції

Врешті-решт необхідне; зворотний рух; зміни (у тому числі вплив середовища, що змінилося, на суб'єкта динамічного процесу)

Рух від абстрактного до конкретного та від конкретного до абстрактного

Нерівноважність; нестабільність; кризи; еволюція та коеволюція

Накопичення флуктуацій (відхилень); біфуркація; фазові переходи; самовільні переходи системи до нового стану; нелінійність; лавиноподібні процеси; самоорганізація Вірогідна випадковість; імовірний випадок (поява різних варіантів можливого та їх відбір); детермінованість (окремі сфери)

Незначний вплив; випадок;

атрактори; параметри

порядку; вплив процесів на

мікрорівні через мезорівні та

макрорівні

Поява багаторівневого

цілого, що зовсім не дорівнює

сумі частин; нова

нерівноважність;

незворотність;

невідповідність

накресленому; ускладнення

Раціоналізм; рєдукціонізм;

коеволюціонізм;

непередбачуваність

24

РОЗДІЛ 1. МЕТАТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

Пояснимо деякі поняття.

Коеволюція - термін, що означає розуміння розвитку як зро­стання розмірності, взаємозв'язку різних засад, зокрема у цілей людини та внутрішньої гармонії природи, замість колишніх на­станов на її «підкорення» та завоювання.

Редукціонізм - спрощене трактування тих чи інших явищ і процесів, пов'язаних із зведенням вищих форм до нижчих (на­приклад, духовних чинників до економічних, технологічних чи біологічних).

Приклад 2.1

А. Венгеров про роль синергетики у праві

Недоліком попереднього етапу економічного розвитку... є: надмірна ре­гламентація, дріб'язкова опіка органів управління над підприємствами та орга­нізаціями, гіпертрофована відомча нормотворчість. Вони могли розвинутись на основі кібернетичних уявлень про управління. Свого часу останні, безумов­но, зіграли позитивну роль, у тому числі і в сфері права, зокрема уявлення про правове регулювання як про специфічну форму зворотного зв'язку, про мож­ливість застосування у правовій сфері окремих кібернетичних законів, напри­клад, «кібернетичної різноманітності», дозволили сформувати теоретико-при-кладні положення, спрямовані на підвищення якості радянської правової сис­теми, на використання кількісних підходів до вивчення ефективності правових норм тощо (1960—70-ті рр.). Вони склали основу положень про пріоритет центра­лізації в управлінні народним господарством.

Проте час довів методологічну недостатність та однобічність цих уявлень. Вони мало що дали, наприклад, при дослідженні ефективності правових норм. Одна з причин, на нашу думку, полягає в тому, що кібернетичні закономірно­сті відображають в основному одну сторону управлінських процесів - управ­ління з єдиного центру за визначеними параметрами. А в практиці правового регулювання на кібернетичні закономірності весь час впливають інші, у тому числі, синергетичні, що в ряді випадків спотворюють непередбаченим чином заздалегідь визначені соціально-правові параметри господарського життя. Один із найяскравіших прикладів цього: було підвищено районний коефіцієнт до за­робітку у північних районах Сибіру (передбачалося, що плинність кадрів викли­кана недостатнім рівнем зарплати). Однак на практиці після підвищення заро­бітку середній термін перебування працівників на Півночі скоротився. Виявля­ється, більшість приїжджала на Північ з метою накопичити певну суму грошей (для купівлі будинку, автомобіля тощо), нова оплата допомогла зробити це швидше...

І таких прикладів нестійких соціальних систем, що організуються самі со­бою, проте ухиляються від визначених параметрів управління, багато. Зокре­ма, цим характеризуються процеси урбанізації. Так, передбачалося, що Тинда буде звичайною станцією БАМу з населенням до 19 тис. осіб. Але вже сьо­годні там мешкає близько 60 тис, причому більше половини - у тимчасових, малопридатних для життя розбірних будинках та вагончиках. Або ось. Постійно приймаються постанови, спрямовані на скорочення строків будівництва, підви-