Глава 7. Філософія держави

121

Теорія національної держави може мати етнічний зміст, і тоді вона стає небезпечною. Це пояснюється як її перетворен­ням на теорію національної винятковості («Україна для україн­ців»), так і породженням недовіри між людьми різних націона­льностей. В умовах багатонаціональних держав це неминуче призводить до конфронтацій, насильства і ворожнечі.

Інший підхід, що апелює до поняття нації не як синоніму етносу, а як політичної категорії, має позитивний потенціал, адже враховує реальний стан міжнаціональних стосунків та інтереси національно-етнічних меншин.

Приклад 7.4

А. Гітлер про перевагу національної держави над багатонаціональ­ною імперією

У Німеччині мова йшла лише про подолання відомих політичних традицій, адже в культурному плані загальне підґрунтя існувало завжди. Насамперед найважливішою була та обставина, що німецька держава, якщо не враховувати невеликих чужих національних осколків, об'єднувала людей лише однієї нації.

В Австрії ж обставини були прямо протилежними.

Політичні спогади про власну минулу велич тут були абсолютно відсутніми в окремих націй, якщо не враховувати угорців. У будь-якому разі ці спогади належали лише дуже віддаленому періоду і були стерті з часом майже оста­точно. З іншого боку, в епоху, коли національний принцип почав відігравати колосальну роль, в окремих частинах австро-угорської монархії почали фор­муватися націоналістичні сили, подолати які було тим важче, що в межах Авст­ро-Угорщини насправді почали утворюватися національні держави. При цьо­му всередині цих національних держав домінуюча нація, унаслідок свого спо­ріднення з віддаленими національними осколками в Австрії, була тепер більш привабливою силою для цих останніх, ніж австрійські німці.

Навіть Відень тепер не міг довгий час сперечатися зі столицями провінцій.

З того самого часу як Будапешт сам став великим центром, у Відня вперше з'явився суперник, завданням якого було не посилення монархії в цілому, а лише зміцнення однієї з її частин. Досить швидко цей приклад стали наслідува­ти також Прага, а потім Лемберг, Лайбах та ін. Коли ці колишні провінційні міста піднялися і перетворилися на національні центри окремих провінцій, тим самим були створені осередки все більше і більше самостійного культурного розвитку. Національно-політичні прагнення отримали глибоку духовну базу. Наближався момент, коли рушійна сила окремих націй стала сильнішою, ніж сила загальних інтересів монархії. Тим самим вирішилась доля Австрії.

Зі смертю Йосипа II цей хід розвитку висвітлювався дуже чітко. Швидкість цього розвитку залежала від цілої низки чинників, одні з яких були закладені в самій монархії, інші ж були результатом тією зовнішньої політики, що в різні періоди проводила Австрія.

Щоб серйозно розпочати та завершити боротьбу за єдність цієї держави, залишалося лише вести уперту та нещадну політику централізації. Для цього

122

РОЗЛІЛ 2. СУСУПІЛЬСТВО, ДЕРЖАВА І ПРАВО

насамперед було потрібно принципово ввести єдину державну мову. Цим було б підкреслено хоча б принцип формальної належності до єдиної держа­ви, а адміністративним органам було б надано в руки технічний засіб, без якого єдина держава взагалі існувати не може. Лише таким чином могла бути ство­рена можливість за допомогою школи виховати протягом тривалого часу тра­диції державної єдності. Звісна річ, цього не можна було досягти протягом 10 чи 20 років. Тут потрібні століття. У питаннях колонізації взагалі вирішує не швидкість і натиск, а наполегливість і тривалий період.

Зрозуміло, що при цьому не тільки адміністрування, а й усе політичне керівництво мало б відбуватися в суцільній єдності.

І ось для мене тоді було дуже повчально констатувати, чому цього всього не сталося або, краще сказати, чому все це не було зроблене. Винуватцями краху австро-угорської імперії є лише ті, хто винен у цьому недогляді.

Більше, ніж будь-яка інша держава, стара Австрія залежала від світогляду своїх правителів. Тут був відсутнім фундамент національної держави, яка сама по собі має більше сил для самозбереження навіть тоді, коли керівники держави опиняються не на висоті. Держава єдиної національності іноді протягом дуже тривалих періодів може переносити режим поганого управління, не гинучи при цьому. Часто може здатися, що в організмі вже зовсім не залишилося ніякого життя, що він вже помер чи відмирає, і раптом виявляється, що засуджений на смерть знову піднявся і став виявляти ознаки дивовижної нескореної життєвості.

Зовсім іншою справою є така держава, яка складається з різних народно­стей, у жилах яких не тече одна й та ж кров...

Джерело: Гитлер А. Моя борьба. - М.: Витязь, 2000. - С. 62-63.

Питання для самоконтролю

1. Які існують різновиди теорії глобалізації?

2. У чому полягає суть теорії відмирання держави?

3. Що передбачає теорія мондиалізму?

4. У чому суть теорії «золотого мільярду»?

5. Що передбачає теорія конвергенції?

6. Що означає конвергенція?

7. Хто був прихильником теорії мондиалізму?

8. Хто був прихильником теорії «золотого мільярду»?

9. Хто був прихильником теорії конвергенції?

10. Хто був прихильником теорії відмирання держави?

11. Хто був прихильником теорії національної держави?

12. Як визначав конвергенцію А. Сахаров?

Завдання для дискусії

1. Яка з теорій про походження держави вам найбільш подобаєть­ся і чому?