§ 6. Теорії про шляхи і перспективи подальшого розвитку держави

Теорія глобалізації. Виявляється в трьох різновидах - теорії мондіалізму, теорії «золотого мільярду» та теорії конвергенції.

Теорія мондіалізму передбачає злиття усіх держав та народів у єдине планетарне утворення із встановленням Світового уря­ду, знищенням расових, релігійних, етнічних, національних та культурних кордонів. Прихильниками цієї теорії були І. Кант, О. Богданов та ін.

Теорія «золотого мільярду» є сучасною європоцентристською версією концепції «богообраного народу», згідно з якою забезпе­чення існування на планеті може бути гарантованим лише для мільярду людей з найбільш розвинених країн, у той час як усім іншим країнам пропонується бути сировинним придатком та постачальником дешевої робочої сили для обслуговування ін­тересів ТНК. Згідно з цією теорією (Ж. Аталі, Г. Кісінджер та ін.) планета може загинути від екологічних перевантажень. Наслідком реалізації такої теорії стає світова диференціація на країни постіндустріального центру, індустріальної напівперифе-рії та аграрної периферії. Така світова диференціація сьогодні і є тією глобалізацією, проти якої діє антиглобалістський рух.

Теорії конвергенції присвячені роботи таких дослідників, як Д. Гелбрейт, Р. Арон, П. Сорокін, А. Сахаров та ін. Згідно з

Глава 7. Філософія держави

119

цією теорією, в умовах науково-технічної революції втрачається відмінність між капіталізмом та соціалізмом. Крім того, дана теорія розглядала взаємний вплив держав двох сис­тем - СРСР і інших країн соціалістичного табору та США, Ве­ликобританії й інших країн капіталістичного світу. У резуль­таті робився висновок про те, що відбувається «обмін» (конвер­генція) між цими державами, і кожна група запозичає краще. Унаслідок цього відбувається зближення держав за їх сутніс­тю, формами діяльності, організацією тощо. Це має призвести до того, що через деякий час відмінності втратяться і виникне «постіндустріальна держава» єдиного типу, яка буде державою «загального благоденства».

Професор Дж. Гелбрейт називав цю державу народною і харак­теризував її як таку, що здатна забезпечити всім членам суспіль­ства порівняно високий рівень життя, справедливий розподіл ре­сурсів та ліквідацію соціальної нерівності. На думку Дж. Гелб-рейта, усе це є можливим завдяки досягненням науково-техніч­ної революції та модернізації системи управління, яка ефективно реагувала на потреби населення, що постійно змінювалися¹.

А. Сахаров визначав конвергенцію як «реально існуючий іс­торичний процес зближення капіталістичної та соціалістичної світових систем, що здійснюється в результаті зустрічних плю­ралістичних змін в економічній, політичній, соціальній та ідео­логічній сферах»².

Теорія відмирання держави. Прихильниками цієї теорії були К. Маркс, Ф. Енгельс, В. Ленін, М. Хмелінін та ін. Відповідно до неї держава не буде існувати завжди. Вона зникне з побудовою безкласового комуністичного суспільства, коли відпаде необхід­ність у державі як особливій політичній організації суспільст­ва. Прихильники цієї теорії вважали, що люди поступово звик­нуть до дотримання правил спільного життя без примусу, без контролю з боку особливого апарату, тобто держави. Для цього необхідними є такі передумови:

• економічні - досягнення високого рівня добробуту на базі загальної власності на засоби виробництва;

• соціальні - зникнення класів та класових антагонізмів;

• політичні - розвиток соціалістичної демократії;

• духовні - досягнення високого рівня свідомості трудящих мас.

¹ Див.: Мухаев Р.Т. Теория государства и права: Учебник для вузов. - М., 2001. - С. 59.

² Цит. за: Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. - X., 2000. - С. 62.

120

РОЗЛІЛ 2. СУСУПІЛЬСТВО, ДЕРЖАВА І ПРАВО

Відмирання держави уявлялося як процес перетворення її на органи громадського самоврядування, які повинні будуть ке­рувати господарською діяльністю, соціальними, культурними, духовними та моральними процесами в суспільстві.

Зокрема, вважалося, що громадські функції, аналогічні сучас­ним державним функціям управління економікою і культу­рою, залишаться і в умовах комуністичного суспільства, однак вони зазнають суттєвих змін. Так, на думку прихильників цієї теорії, органи планування та обліку, керівництва господарством і розвитком культури, що в умовах соціалізму були державни­ми, втратять свій поличний характер і перетворяться на органи громадського самоврядування.

Приклад 7.3

В. Ленін про відмирання держави в умовах комунізму ...лише комунізм створює повну непотрібність держави, бо нікого приду­шувати, - «нікого» у розумінні систематичної боротьби з певною частиною населення. Ми не утопісти і аніскільки не заперечуємо можливості та неми­нучості ексцесів окремих осіб, а отже, і необхідності придушувати такі екс­цеси. Але, по-перше, для цього не потрібна особлива машина, особливий апа­рат придушення, це буде робити сам озброєний народ з такою ж простотою та легкістю, з якою будь-яка юрба цивілізованих людей навіть у сучасному суспільстві розбороняє людей, що б'ються між собою або не допускає насильс­тва над жінкою. А, по-друге, ми знаємо, що найсуттєвішою соціальною причи­ною ексцесів, які полягають у порушенні правил спільного життя, є експлуата­ція мас, їхня нужда та злидні. З усуненням цієї головної причини ексцеси неми­нуче почнуть «відмирати». Ми не знаємо, як швидко і в якій послідовності, але ми знаємо, що вони будуть відмирати. З їх відмиранням відімре і держава.

Джерело: Ленин В.И. Государство и революция. -М.: Политиздат, 1967. - С. 92.

Теорія національної держави. Прихильниками цієї теорії були італієць П.С. Манчині, німець А. Гітлер, бельгієць Лоран, росіяни О. Градовський та М. Данилевський, українці М. Міхновський, Д. Донцов, В. Липинський, М. Костомаров, Т. Шевченко таін.

Ця теорія спочатку виникла як гасло створення національ­ної держави в рамках формування національного ринку за часів феодалізму. Тоді вона мала позитивне значення і сприяла істо­ричному прогресу.

Нині ця теорія набула поширення в країнах колишнього СРСР, Східної та Південно-Східної Європи. У деяких державах, напри­клад, Естонії та Латвії, вона поступово набуває статусу офіційної доктрини.