Глава 7. Філософія держави

107

Другий варіант теологічної теорії - це теорія космічної екс­пансії, її розробниками були Е. Деникен, А. Елфорд, 3. Ситчин, К. Ціолковський, М. Реріх, Л. Чулков та ін. Відповідно до їхніх поглядів держава була дарована людству прибульцями з космосу.

Теологічна теорія, так само як і теорія космічної експансії, не може бути ані доведена, ані спростована. Проте навіть у наш час з'являються твердження, що неолітична революція, яка роз­почалася 10-12 тис. років тому, мала божественне начало. При цьому теологи зазначають, що, на їх погляд, точних причин тако­го якісного зламу в історії людства сучасна наука досі не вста­новила, а ось релігійне обґрунтування міститься ще в Біблії.

Приклад 7.1

Папа Римський вважає, що бідним верствам.слід надати допомогу Усе ж таки було б гарно, і з цим погоджуються осі, якби найнижчим верствам була надана швидка і результативна допомога, оскільки внаслідок нещасливих відносин значна частина людей веде дійсно убоге та нещасливе життя, не гідне людини. У минулому столітті були ліквідовані колишні ремісницькі цехи, проте їх не замінили нічим новим; у міру ж того як закони та суспільні установи позбав­лялися християнського духу, кустарі йшли на прокорм безжальним капіталістам і суперникам, нестримним у жадобі. Відносини погіршило ненависне лихварство, неодноразово засуджене вироком Церкви, яке, однак, хоча й виявляється кожного разу в іншому вигляді, є заняттям жадібних та прагнучих до вигоди людей. Вироб­ництво і торгівля перетворилися майже на монополію небагатьох, і таким чином купка багатіїв наклала майже рабське ярмо на весь трудовий стан.

Джерело: Знциклика Его Святейшества Папьі Льва XIII «Кегит

поуагит» по социальной проблеме о положений рабочих //

Знциклики Его Святейшества Папьі Римского 1891, 1981, 1991 годов о труде

и человеческой жизнедеятельности, нравственности и морали. -

К.: Институт праксеологии, 1993. - С. 62.

Теорія суспільного договору. Ця теорія передбачає виник­нення держави в результаті договору між людьми як наслідок усвідомлення ними своїх нагальних потреб та інтересів.

Можна сказати, що вперше ця теорія з'явилася в роботах еллінського філософа Епікура, який вважав, що держава виникає тоді, коли люди уклали між собою угоду з метою забезпечити загальну користь - взаємну безпеку.

У різні часи прихильниками теорії суспільного договору були: у Голландії - Г. Гроцій, Б. Спіноза; в Англії - Т. Гоббс, Дж. Мільтон, Дж. Лільберн, Дж. Локк; у Німеччині - С. Пуфен-дорф, X. Томазій, X. Вольф, І. Кант, у Франції - Ж.-Ж. Руссо, Д. Дідро, К.А. Гельвецій, П.А. Гольбах; у Росії - О. Радищев, П. Пестель; в Україні - Я. Козельський, С. Оріховський. Усі

108

РОЗДІЛ 2. СУСУПІЛЬСТВО, ДЕРЖАВА І ПРАВО

вони розглядали державу як форму суспільного життя, що за­сновується людьми добровільно, на основі взаємної згоди.

Причини укладення суспільного договору пояснювалися різ­ними чинниками.

Так, Т. Гоббс вважав, що причиною укладення суспільного договору є усвідомлення людьми необхідності забезпечити мир у суспільстві, гарантувати людині життя та безпеку, спрямувати її діяльність на досягнення загального блага. У природному стані недоліки людського характеру (властолюбство, жадоба багатст­ва, бажання шкодити одна одній) зумовлюють ворожнечу, нена­висть та помсту і, як наслідок, стан «війни всіх проти всіх». Цей стан долається за допомогою спільної влади, яка дбає про гро­мадський порядок. Індивіди добровільно передають усі свої права і свободи державі. Так укладається суспільний договір.

На відміну від Т. Гоббса Дж. Локк вважав природний стан досить упорядкованим. Життя в ньому регулювалося законами природи. Проте механізму, що міг би забезпечити користування своїми природними правами, люди не мали. Таким чином, при­чиною переходу людей до громадського стану була ненадійність прав у природному стані, де кожен був змушений самостійно відстоювати своє право і карати його порушників. Гарантувати свободу і надійне користування природними правами допомага­ло укладення суспільного договору. Отже, це був акт усвідом­лення, а не вияв крайньої необхідності.

Ж.-Ж. Руссо причиною укладення суспільного договору вва­жав прагнення людей захистити себе від зовнішніх обставин (наприклад, стихійних лих), а також наявність приватної влас­ності, яка породжує нерівність та роз'єднує. У результаті укла­дення договору колективним сувереном стає народ. Тим самим Ж.-Ж. Руссо сформулював теорію народного суверенітету (вер­ховенства народу)¹.

Ці погляди цілком поділяв О. Радищев. Він стверджував, що державна влада належить народу, проте передана ним мона­рху і повинна знаходитись під контролем народу. Люди ж, вхо­дячи до держави, лише обмежують, але не втрачають своїх при­родних прав і свобод. Звідси - теза про повстання та революцій­не усунення монарха від влади, якщо той зловживає владою².

¹ Стосовно поглядів Т. Гоббса, Дж. Локка та Ж.-Ж. Руссо на суспільний договір детальніше див.: Тимошенко В.І. Договірна теорія походження держави // Юридична енциклопедія. - К., 1999. - Т. 2. - С. 259-260.

² Див.: Венгеров А.В. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов. - 3-є изд. - М., 1999. - С. 44.