Глава 5. Держава

83

• процеси глобалізації та зростаючий вплив недержавних «ак­торів» примусять державу змінити свою манеру здійснення влади;

• зростаюча взаємозалежність світу спричинить появу все біль­шої кількості проблем поза суверенітетом, які не можуть бути вирішені однією державою. Однак це не означає, що спільна діяльність декількох держав буде неефективною;

• держави володіють необхідною гнучкістю для того, щоб при­стосуватися до обставин, які змінюються, а не впасти під їх впливом;

• роль урядів зміниться: з монопольних постачальників ви­ключно державних послуг вони стануть менеджерами послуг, які надаватимуться як державою, так і різними недержавни­ми «акторами»;

• розвиток системи нових впливових недержавних «акторів» та їхніх взаємовідносин конкуруватиме з державою за лоя­льність їх громадян у певних питаннях;

• державні уряди можуть зберегти легітимність, навіть делегу-ючи недержавним «акторам» відповідальність за забезпечен­ня різноманітних питань у межах державної території.

Питання для самоконтролю

1. У якій формі існувала первинна держава?

2. Які етапи проходить у своєму розвитку держава?

3. Що було основним чинником утворення імперій?

4. Які чинники зумовили розпад імперій та появу національних держав?

5. Чим була закріплена система національних держав?

6. Що таке глобалізація?

Завдання для дискусії

Проаналізуйте, до якого типу публічності належить сучасна Укра­їна і чому.

Глава 6

Право

1. Регулювання суспільних відносин.

2. Поняття, принципи і функції права.

3. Виникнення права.

4. Співвідношення права і моралі.

§ 1. Регулювання суспільних відносин Поняття та підходи до соціального регулювання.

Соціальне регулювання - це цілеспрямована діяльність орга­нів та організацій з упорядкування поведінки людей і їх соціа­льних спільнот.

Діапазон підходів до проблеми соціального регулювання є досить широким: від релігійних до класових, від біхевіористич-них (англ. ЬеНаніоиг — поведінка) до кібернетичних.

Так, релігійні уявлення про соціальне регулювання варіюється від стверджень, що вся поведінка людини передбачена Божою во­лею (роком, фатумом, долею), і слідування їй є метою та сенсом людського існування до визнання того факту, що людина, хоча і створена Божою волею, проте наділена свободою власної волі і сама обирає для себе шляхи (дії, вчинки), несучи за це відповідальність.

Проте у всіх релігійних системах, що розглядаються як осно­ва соціального регулювання, головним визнається слідування певним релігійним правилам (заповідям, канонам, законам, по­вчанням тощо).

Суть класового підходу полягає у визнанні класових інтересів основою соціального регулювання, тобто воля панівного, експлуа­таторського класу (крім соціалізму,' де формально експлуатації не було) є домінуючою в соціальному регулюванні. Цей підхід, по суті, означає, що соціальне регулювання в цілому забезпечує пану­вання того чи іншого класу, його можливість присвоювати надлиш­ковий продукт, тримати у покорі експлуатовані класи, соціальні верстви, етноси, вносити в суспільну свідомість та духовне життя ті ідеали і цінності, що створюються панівним класом.