Глава 24. Правова поведінка і юридична відповідальність 515

ність у певному обсязі. Це також можливо в цивільному праві, коли за невиконання певних зобов'язань особа повинна не лише відшкодувати шкоду, а й збитки.

4. За одне правопорушення можливе лише одне покарання. Мається на увазі основне: позбавлення волі, смертна кара тощо. Додаткове покарання: конфіскація майна, позбавлення батьків­ських прав тощо - додається до основного і вважається одним видом покарання.

5. Відповідальність несе той, хто порушив закон. Мається на увазі, що ніхто не зобов'язаний відповідати за те правопорушення, яке не скоїв. Тут є певні нюанси: за об'єктивно-протиправні діян­ня, скоєні психічно хворими чи малолітніми, юридичну відповіда­льність можуть нести їхні батьки, опікуни тощо.

6. Вид і міра покарання залежать від «ваги» правопорушен­ня. Наприклад, за вбивство за обтяжуючих обставин покарання може бути досить суворим (до довічного ув'язнення), а за безплат­ний проїзд у міському транспорті - більш м'яким (штраф).

Незворотність настання означає неминучість настання юридичної відповідальності за скоєне правопорушення. Маєть­ся на увазі, що юридична відповідальність «висить над шиєю» правопорушника, як той меч, що будь-якої миті зітне голову. Звісно, можливе ненастання покарання: відстрочка виконання вироку, умовне ув'язнення тощо. Однак це не означає, що прин­цип незворотності настання юридичної відповідальності є відсу­тнім. Навпаки, особа, що умовно засуджена, не має більш права скоювати будь-яке правопорушення (не обов'язково криміналь­ного характеру). Коли особа скоює правопорушення, вона повин­на знати, що рано чи пізно правосуддя візьме гору і її засудять.

Принцип доцільності полягає в неприпустимості звільнення правопорушника від юридичної відповідальності без законних підстав. Іноді буває так, що під приводом доцільності, ефектив­ності, політичних, ідеологічних і інших неправових мотивів осо­бу звільняють від покарання. Прикладом цього може бути ам­ністія бандитів, громил та інших злочинців, проведена в 1917 році Ф. Керенським (так звані «керенські пташки»). їх звіль­нили як жертв царизму.

Індивідуалізація покарання - відповідальність за скоєне правопорушення винний повинен нести сам. Це випливає з принципу справедливості. Крім того, тут мається на увазі, що не можна притягти «правопорушника взагалі» до юридичної відповідальності. Це обов'язково має бути конкретний право­порушник.

33*

516

РОЗДІЛ 5. ПРАВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

Відповідальність за вину може настати лише в разі наявно­сті вини правопорушника. Ця вина може бути у формі умислу або необережності.

Неприпустимість подвоєння відповідальності - це непри­пустимість поєднання двох і більше видів юридичної відповіда­льності за одне правопорушення. Останній принцип є сумнів­ним. Це пов'язано з тим, що деякі злочини можуть мати, крім покарання в кримінальному порядку, ще і цивільно-правові по­зови (заподіяння тяжких тілесних ушкоджень тощо).

Питання для самоконтролю

1. Що таке юридична відповідальність?

2. За що настає кримінальна відповідальність?

3. За що настає адміністративна відповідальність?

4. За що настає цивільно-правова відповідальність?

5. За що настає матеріальна відповідальність?

6. За що настає дисциплінарна відповідальність?

7. Які існують принципи юридичної відповідальності?

8. Що означає принцип законності?

9. Що означає незворотність настання юридичної відповідальності?

10. Що означає доцільність юридичної відповідальності?

11. Що означає індивідуалізація покарання?

12. Що таке відповідальність за вину?

13. Що означає неприпустимість подвоєння відповідальності?

Завдання для дискусії

1. Порівняйте таблиці 24.1 та 24.2 і вкажіть, яка з них, на ваш погляд, є більш правильною і чому.

2. Проаналізуйте приклад 24.1 і вкажіть, чи вчинив Ломейко пра­вопорушення і чому.