Глава 23. Правовідносини

491

Суб'єктивне право - це передбачена для правомочної особи з метою задоволення її інтересів міра можливої поведінки, за­безпечена юридичними обов'язками інших осіб.

Суб'єктивне право характеризується такими ознаками:

1. являє собою можливу поведінку, що передбачає як активні дії, так і бездіяльність;

2. оскільки суб'єктивне право виражає міру можливої поведін­ки, то воно обмежується рамками норми права;

3. здійснюється в інтересах правомочної особи;

4. забезпечується обов'язком іншої сторони.

Суб'єктивне право є складним утворенням, що має певну стру­ктуру, її елементами є право на власні дії, право вимагати, право домагання та право користування.

Право на власні дії - це можливість позитивної поведінки самої правомочної особи.

Право вимагати - можливість вимагати відповідної поведін­ки від зобов'язаної особи з метою задоволення власних закон­них домагань.

Право домагання - можливість вдатися до державного при­мусу в разі невиконання зобов'язаною стороною свого обов'язку.

Право користування — можливість користуватися на основі даного права певними соціальними благами.

Юридичним обов'язком є запропонована зобов'язаній особі і забезпечена можливістю державного примусу міра необхідної пове­дінки, якій вона повинна слідувати в інтересах правомочної особи.

Юридичному обов'язку також притаманні такі ознаки:

• необхідна поведінка, здійснення якої прямо наказується нор­мою права;

• міра необхідної поведінки, що здійснюється строго у рамках юридичної норми;

• ця необхідна поведінка здійснюється в інтересах правомоч­ної особи;

• її виконання забезпечується державним примусом, а у випад­ку невиконання чи неналежного виконання настає юридична відповідальність.

Структура юридичного обов'язку поєднується зі структу­рою суб'єктивного права. її елементами є:

• необхідність здійснити певні активні дії або утриматись від них;

• необхідність для зобов'язаної особи відреагувати на законні вимоги правомочної особи, що були звернені до неї;

492

РОЗЛІЛ 5. ПРАВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

• необхідність потерпати від заходів державного примусу за неналежне виконання вимог правомочної особи;

• необхідність не перешкоджати контрагенту користуватися тим благом, на яке він має право.

Питання для самоконтролю

1. Що таке об'єкт правовідносин?

2. Що є предметами матеріального світу?

3. Що охоплюють послуги виробничого і невиробничого характе­ру?

4. Що є продуктами духовної та інтелектуальної творчості?

5. Що є особистими немайновими благами?

6. Що таке речі?

7. Що таке цінності?

8. Що таке юридичний зміст правовідносин?

9. Що таке фактичний зміст правовідносин?

10. Що таке суб'єктивне право?

11. Що таке право на власні дії?

12. Що таке право вимагати?

13. Що таке право домагання?

14. Що таке право користування?

15. Що таке юридичний обов'язок?

§ 4. Юридичні факти, презумпції і фікції

Юридичні факти. Правовідносини являють собою стійкі право­ві зв'язки, які, однак, не є статичними. Вони виникають, зміню­ються і припиняються за наявності певних обставин. Так, наро­дження дитини породжує в батьків правовідносини стосовно її виховання й утримування. Передумовами виникнення право­відносин є юридичні факти.

Юридичний факт - конкретна життєва обставина, із на­станням якої норма права пов'язує виникнення, зміну або при­пинення правовідносин.

Юридичному факту притаманні такі ознаки:

1. За змістом юридичні факти являють собою реальні явища дійсності, їм притаманна конкретність та індивідуальність.

2. Юридичними фактами виступають лише ті обставини, що так чи інакше стосуються прав і інтересів суспільства, держави, індивідів тощо, а тому потребують правової регламентації.