Глава 4. Суспільство

59

копалини, за домінування у світі закінчилася перемогою індустрі­альних країн. СІЛА та їх союзники почали широко застосовува­ти новітні технології (інформаційні, біотехнології тощо) і суттєво скоротили використання нафти і газу. Описуючи цей період, відо­мий дослідник Е. Тоффлер назвав його надіндустріальним ета­пом¹, вважаючи що розпочинається новий етап розвитку суспіль­ства. Однак, скоріше за все, це був останній етап індустріального суспільства, який довів абсолютну перевагу індустріальних країн над аграрними. Цей етап тривав до 1979 року.

Питання для самоконтролю

1. Що було характерним для індустріального суспільства?

2. Які основні етапи пройшло індустріальне суспільство?

3. Хто найкраще проаналізував етап імперіалізму?

4. Хто переміг в період надіндустріального суспільства і чому?

§ 5. Постіндустріальне суспільство

Загальна характеристика постіндустріального суспільства. У

постіндустріальному суспільстві на передній план висувається

сфера послуг, в якій центральне місце посідає наука та освіта (університети); у соціальній структурі провідна роль переходить до вчених і спеціалістів-професіоналів; теоретичні знання ста­ють джерелом нововведень та формування політики; виробництво, розподіл і споживання інформації стають домінуючою сферою діяльності суспільства.

Постіндустріальне суспільство - це суспільство теорети­чних знань, науки, інновацій, нових інтелектуальних техно­логій, основною характеристикою якого є зайнятість основ­ної робочої сили у сфері послуг: торгівлі, фінансах, транспо­рті, охороні здоров'я, науці, освіті, організації дозвілля, дер­жавному управлінні тощо.

Для постіндустріального суспільства характерною є поява особливою форми зайнятості - надомна праця. Це поверненні певною мірою до аграрного суспільства, але на значно нових

¹ Тоффлер 3. Шок будущего. - М., 2001. - С. 31.

60

РОЗДІЛ 2. СУСУПІЛЬСТВО, ДЕРЖАВА І ПРАВО

умовах. Це - своєрідні «комп'ютерні надомники», які оперують великою кількістю інформації. Саме в постіндустріальному сус­пільстві розвивається когнітаріат - пролетаріат розумової праці.

Постіндустріальне суспільство починає формуватися наприкінці 1970-х років. Воно характеризується появою могутніх засобів виробництва - інформаційно-електронних систем, використанням мікропроцесорів у промисловості та сфері послуг, торгівлі і сфері обміну. Агробізнес, нафтохімія, генна інженерія, комп'ютерна тех­ніка свідчать про домінуючу роль технології в суспільстві.

Цей етап мав різні назви: «друга промислова революція», «третя хвиля розвитку цивілізації», «третя індустріальна рево­люція» та ін. Однак найбільш вдалим став термін «постіндуст­ріальне суспільство».

Постіндустріальний тип держави розпочався десь наприкін­ці XX століття. Для нього характерними є десинхронізація, децен­тралізація, злам чітких стандартів у виробництві та житті, пере­хід до універсалізації знань тощо. Основним багатством тепер визнаються знання та інформація. Економіка спирається на ене­ргетику, що має здатність відновлюватися: Сонце, вітер, хвилі тощо. Державна ж бюрократія все більшою мірою переймає ма­тричний устрій. Національні держави поступово ліквідуються, їм на заміну йде глобалізм.

Приклад 4.4

Е. Тоффлер про десинхронізацію

Відео не лише дає можливість записати, наприклад, футбольний матч у понеділок, щоб подивитися його в неділю (таким чином порушуючи синхрон­ність образного ряду, що дає телевізійна мережа), але й закладає основу продажу касет із записами фільмів та спортивних подій.

Джерело: Тоффлер 3. Третья волна. - М.: АСТ, 1999. - С. 275.

На сьогодні постіндустріальне суспільство знає два етапи -етап сервісного суспільства та етап інформаційного суспільства. Відомий російський вчений Ю. Яковець прогнозує третій етап постіндустріального суспільства - гуманістичне суспільство¹.

Сервісне суспільство. Дослідники постіндустріального сус­пільства неодноразово зазначали, що воно може бути охаракте­ризоване як таке, що базується на виробництві та використанні послуг. Це можна проілюструвати на прикладі розвинених країн, де відсоток зайнятості населення рухався від кількості

¹ Яковец Ю.В. Глобализация и взаимодействие цивилизаций. - М., 2001. -С. 13.