Глава 21. Правотворчість

455

8. Що таке наступна прогалина?

9. Які існують способи усунення прогалин у позитивному праві?

10. Що таке юридична аналогія?

11. Що таке аналогія закону?

12. Що таке аналогія права?

§ 3. Юридична техніка

Поняття і види юридичної техніки. Зміст нормативно-правових актів викладається шляхом певних правил, мовних засобів, при­йомів формулювання, розгляду, прийняття та опублікування юридичних актів. Ці правила, принципи тощо визначаються як юридична техніка.

Юридична техніка - це сукупність прийомів, правил, засо­бів підготовки, розробки, оформлення і систематизації нор­мативно-правових і індивідуально-юридичних актів.

її використання при виданні правових норм є необхідним для адекватного вираження волі законодавця, зрозумілого пере­січним громадянам, та їх одноманітне застосування. Високий рівень юридичної техніки відображає стан правової культури суспільства, забезпечує ефективність законодавства і дотриман­ня законності.

За юридичною силою і призначенням нормативно-правових актів можна виділити три види юридичної техніки - законодав­чу, правозастосовчу та інтерпретаційну.

Законодавча техніка - це сукупність правил, засобів та при­йомів систематизації законодавства. її метою є доведення зако­нодавства до певної досконалості, за якої є відсутніми прогали­ни, двозначність юридичних понять, суперечливість нормативно-правових актів.

Правозастосовча техніка містить набір правил, прийомів та засобів формулювання і прийняття індивідуально-правових актів (вирок суду, наказ ректора тощо).

Інтерпретаційна техніка - це сукупність правил, засобів та прийомів роз'яснення змісту правових норм, вказівок з при­воду їх застосування. Цей різновид юридичної техніки викори­стовується, зокрема, у рішеннях Конституційного Суду України (наприклад, рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо

456

РОЗЛІЛ5. ПРАВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

офіційного тлумачення термінів «район» та «район у місті», які застосовуються в пункті 29 частини 1 статті 85, частині 5 статті 140 Конституції України, і поняття «організація управ­ління районами в містах», яке вживається в частині 5 стат­ті 140 Конституції України та в частині 1 статті 11 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», а також щодо офіційного тлумачення положень пункту 13 частини 1 статті 92 Конституції України, пункту 41 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сто­совно повноваження міських рад самостійно вирішувати пи­тання утворення і ліквідації районів у місті (справа про адмі­ністративно-територіальний устрій) від 13 липня 2001 року. Справа № 1-39/2001 № 11-рп/2001), у листах інструктивно-роз'яснювального характеру (наприклад, Лист Національного банку України № 45-212/1301 від 6 травня 2003 року «Щодо публікації проміжної (квартальної) фінансової звітності»), що спрямовуються центральними органами виконавчої влади під­леглим організаціям тощо.

Законодавча техніка: прийоми, правила і способи. Рівень юридичної техніки багато в чому свідчить про рівень юридич­ної культури. У першу чергу юридична техніка стосується пи­тань юридичної термінології, правил розробки, викладення і систематизації нормативно-правових актів, побудови юридичних конструкцій (цілісних і стійких сполучень юридичних засобів), форми нормативного акта, прийоми та правила викладення його змісту.

Юридична термінологія - це система юридичних термінів, тобто словесних визначень понять, що використовуються при викладенні змісту закону чи іншого нормативного акта.

Вона передбачає так звану термінологічну уніфікацію: од­нозначність, загальне визнання, стабільність і доступність термінів, визначеність та чіткість у викладенні нормативно-правового матеріалу, що виключає різне розуміння думки за­конодавця.

Однозначність - це вживання терміна в даному законі в одному й тому ж значенні.

Загальне визнання - вживання відомих термінів, а не приду­маних законодавцем для даного закону.

Стабільність - сталість термінології, а не її мінливість з кожним новим значенні.

Доступність - простота й адекватність терміна змісту нор­ми права.