Глава 20. Законність і правова культура

437

Правовий ідеалізм - перебільшення реальних регулятив­них можливостей правової форми.

Одним з основоположників правового ідеалізму був Платон, який вважав, що принципові зміни суспільства є можливими за допомогою мудрих законів.

Правовим ідеалістом був Петро І. За період свого правління він видав дві тисячі указів, якими регламентував майже всі на­прямки життя російського суспільства.

Деякі з цих указів були доречними. Так, у 1722 році в Росії з'явилася прокуратура, метою якої було втілення в життя еконо­мічних, соціальних і політичних реформ царя всупереч прихова­ному, а часто навіть відкритому опору місцевих органів влади.

Проте були й інші укази.

Приклад 20.1

О. Вушков про правовий ідеалізм Петра І

Наказувалося ткати килими чітко визначеної ширини, під страхом каторги заборонялося виробляти шкіру для взуття дьогтем, застосовуючи замість цього ворвань, жати було наказано не серпами, а «малими косами з грабля­ми», знищити віконця для виливання води у бортах суден, замінивши їх на помпи; жителям Петербургу заборонялося користуватися човнами з весла­ми і наказувалося використовувати лише з парусами (причому до дрібниць зазначалося, як їх фарбувати і лагодити). Пічки наказувалося ставити не на підлозі, а на фундаменті, стелі обов'язково потрібно вимазувати глиною, дахи крити не дошками, а черепицею, дерном або ж дранкою, могили для помер­лих лагодити за єдино встановленим зразком, живим обов'язково ходити до церкви у свята та в неділю, а священикам - «під час літургії вправлятися в богомисленні».

У всіх випадках видавалися великі царські укази, де сам Петро розписував від цього й до цього - так що укази, по суті, перетворювались ще й на довгі «повчання», як було з повелінням Петра «заборонити жителям шевської столи­ці їздити на конях, що не мають вуздечок, і випускати з дворів без пастухів корів, кіз, свиней та інших тварин». Государ-імператор сам займався питання­ми, які повинен був вирішувати який-небудь поліцмейстер.. Підозрюю, що по­дібні укази і були висміяні Салтиковим-Щедріним в «Історії міста Глупова», коли один з тамтешніх градоначальників видає указ «Про правильну випічку пирогів». Дуже схоже на Петра...

Між іншим лікуватися також потрібно було згідно з указом. Попивши мінеральної водички з олонецьких джерел, Петро знайшов її чудовою - і наказав підданим їздити «для лікування хвороб на олонецькі води». Коли ж багатьом водичка не допомогла і люди, що не отримали зцілення, почали ви­словлювати своє невдоволення, Петро терміново видав черговий наказ, у якому пояснювалось, що окремі невдачі у лікуванні водами викликані... недотриман­ням пацієнтами височайше затверджених правил лікування.

438

РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

Воєводи на місцях, засипані купою указів, помаленьку, як здається, прихо­дили до стану повного отупіння. Зокрема, воєводам приписувалось «піклувати­ся про сирітські будинки, академії та школи, а також про госпіталі». Однак, крім Петербургу та пари-трійки великих міст, госпіталів не було ніде - як не було ніде сирітських будинків, крім Петербургу. Академії ж існували лише в Москві та в Києві...

Історія зберегла пам'ять про самовіддану діяльність в'ятського воєводи Чаадаєва, який намагався якісно виконати черговий указ і заснувати хоча б школу. Знайшов навіть вчителів та кімнату, зупинка була лише за малим — повною відсутністю учнів. Воєвода вдався до типових для того часу заходів -розіслав по повіту солдат і ті наловили достатню кількість підлітків, що підходили за віком. Зрозуміло, що при першій же ліпшій можливості учні розбіглися. Воєвода махнув руками на це «просвітницьке підприємство» і не лише не завів академії, а й шкіл більше не відкривав (напевно, добре розуміючи, що у В'ятському повіті кадрів для академії і з драгунами не знайдеш).

Настільки дріб'язкова регламентація призвела до того, що чиновники на міс­цях узагалі перестали виявляти ініціативу, з будь-якої дрібниці потребуючи інстру­кцій Петра. Солікамський воєвода доносив сенату, що місцева в'язниця зовсім занедбана: «тюремний острог та хати дуже прогнили і стоять на підпорах, так що арештанти того і дивись втечуть» - і прохав царського іменного дозволу на ре­монт. Однак його обійшов московський губернатор, який не наважився без цар­ського указу., полагодити знесену повінню дерев'яну мостову.

Джерело: Бушков А.А. Россия, которой не бьіло: загадки, версии, гипотезьі. - М.: ОЛМА-ПРЕСС, СПб.: Нева, Красноярск:

Бонус, 1997.-С. 400-401.

Питання для самоконтролю

1. Що таке правова культура?

2. Що таке теоретична діяльність?

3. Що таке освітянська діяльність?

4. У чому виражається пізнавальна функція правової культури?

5. На що спрямована регулятивна функція правової культури?

6. У чому полягає оцінна функція правової культури?

7. У чому виражається прогностична функція правової культури?

8. У чому полягає функція правової соціалізації?

9. Що таке правовий нігілізм?

10. Які існують класифікації правового нігілізму?

11. Що означає пасивна форма правового нігілізму?

12. Що таке активна форма правового нігілізму?

13. Що розуміють під правовим ідеалізом?

Завдання для дискусії