Глава 20. Законність і правова культура

433

§ 4. Правова культура і її антиподи

Правова культура: поняття, структура і функції. Правосвідо­мість пов'язана з правовою культурою, адже види останньої є аналогічними видам правосвідомості.

Проте правова культура не є синонімом правосвідомості.

Правова культура - це система духовних і матеріальних цінностей у сфері функціонування права.

Структура правової культури досить умовна, проте в неї вхо­дять такі елементи: рівень розвитку всієї системи юридичних джерел права; рівень розвитку правосвідомості населення та рі­вень розвитку правової діяльності.

1. Рівень розвитку всієї системи юридичних джерел права -текстів документів, у яких виражається і закріплюється право в даному суспільстві. Особлива роль у цьому належить юридичній техніці. Рівень юридичної техніки багато в чому свідчить про рівень правової культури, адже юридична техніка стосується побудови юридичних конструкцій, питань юридичної терміно­логії, правил розробки, викладення і систематизації норматив­но-правових актів тощо.

2. Рівень розвитку правової свідомості населення склада­ється з таких компонентів:

1. глибина освоєння населенням правових феноменів. До пра­вових феноменів належать, наприклад, необхідність пошуку компромісу або недоторканність прав людини тощо. Особли­во актуальним це є нині, коли все більше повторюється дум­ка про повернення смертної кари. Звісна річ, карати за зло­чини необхідно, але слід мати на увазі, що існує така річ, як судова помилка. Досить відомим є приклад маніяка-вбивці Чикатило, за злочини якого було розстріляно невинну люди­ну. Крім того, ставлення до недоторканності людського жит­тя як природного права людини дозволяє говорити про пра­вову культуру громадян країни;

2. глибина інформованості населення в правовому сенсі. Дізнав­шись про закон і оцінивши його, людина вирішує, що вона буде робити в умовах, передбачених законом. Це дозволяє го­ворити про рівень правової культури людини, адже саме з людей складається населення;

3. глибина емоційного ставлення населення до закону, суду тощо. В країнах англосаксонської правової системи до суд­дів ставляться з повагою. Це, врешті-решт, дозволило зроби­ти судовий прецедент основною формою права в цих країнах

28 Теорія держави і права

434

РОЗЛІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

і надати судовій владі необхідних повноважень для виокре­млення її в самостійну гілку державної влади. Крім того, повага до законів дозволяє подолати злочинність або звести її до мінімуму, як це сталося в Швейцарії. Усе це свідчить про рівень правової культури населення.

3. Рівень розвитку правової діяльності складається з таких видів діяльності:

1. теоретична - діяльність учених-юристів. Учені-юристи (дер-жавознавці і правознавці) формують теорію сучасної держа­ви і права. Саме вони розробляють сутність того, що назива­ється «демократична, соціальна, правова держава»;

2. освітянська - діяльність студентів і слухачів юридичних шкіл, вузів тощо. Важливу роль у рівні розвитку правової діяльно­сті відіграє діяльність студентів юридичних навчальних за­кладів, адже саме вони в майбутньому стануть правознавця­ми та юристами-професіоналами;

3. практична - правотворчість, реалізація і застосування права. Практична правова діяльність - це діяльність органів дер­жави, що відповідає вимогам законодавства. Законність та­кої діяльності дозволяє оцінювати рівень правової культури в суспільстві.

У суспільстві правова культура виконує такі функції, як пі­знавальну, регулятивну, оцінну, прогностичну та функцію право­вої соціалізації.

Пізнавальна функція правової культури виражається у фо­рмуванні в населення уявлень про державу і право, громадян­ське суспільство тощо, на основі яких воно вступає у правовід­носини.

Регулятивна функція правової культури спрямована на за­безпечення стійкого функціонування суспільства шляхом ви­значення для індивідів і соціальних груп відповідних стандар­тів суспільно корисної поведінки, узгодження і підпорядкуван­ня соціальних прагнень та ідеалів різних груп загальноприйня­тим у суспільстві.

Оцінна функція полягає у виробленні ставлення індивіда до правових явищ на основі сформованих уявлень, ідеалів, принци­пів тощо. Це ставлення виражається у вчинках та поведінці, в оцінці права і законодавства, законності і правопорядку порів­няно з тими, що вже є в індивіда.

Прогностична функція правової культури виражається у здатності передбачати можливі напрямки розвитку правової системи, законодавства, юридичної практики, визначати засоби