§ 3. Правосвідомість Поняття і структура правосвідомості.

Правосвідомість є сукупністю уявлень і почуттів, що виражають ставлення людей до права і правових явищ у громадському житті.

Будучи суб'єктивною реакцією людини на правову дійс­ність, правосвідомість, з одного боку, є важливим елементом правової системи, а з іншого - формою (різновидом) суспіль­ної свідомості (разом із моральною, релігійною, політичною, естетичною та ін.).

Правосвідомість нерозривно пов'язана з правом. По суті, вона є його неодмінним супутником. Дійсно, право є інтелектуально-вольовим регулятором поведінки, формування і функціонування якого повинні бути опосередковані свідомістю і волею людей.

Глава 20. Законність і правова культура

429

Історично разом із формуванням держави і права відбува­ється становлення правосвідомості і питання про те, що виникло раніше - правосвідомість чи право, по суті, є не зовсім корект­ним. Однак стосовно конкретного типу права, наприклад, соціа­лістичного, можна сказати, що правосвідомість виникла раніше права (у вигляді правових ідей, викладених у працях Маркса, Енгельса та ін.).

Правосвідомість - складне структурне утворення, у якому можна виділити раціональні компоненти, звичайно їх назива­ють правовою ідеологією.

Правова ідеологія - це ідеї, теорії, переконання, поняття, погля­ди, що виражають ставлення людей до чинного і бажаного права.

їй, як систематизованому, науково обґрунтованому, теоретич­ному відбитку правової дійсності, належить роль головного й активного елемента в правосвідомості.

Основу правової ідеології повинна складати державно-пра­вова ідеологія, тобто загальноприйнята (прийнята в даному сус­пільстві) система політичних і правових ідей. Це особливо акту­ально для України на сучасному етапі її розвитку.

Правова ідеологія тісно пов'язана з юриспруденцією (юри­дичною наукою), що додає їй теоретичний, систематизований ха­рактер.

У правосвідомості можна також виділити емоційні струк­турні компоненти, що називаються правовою психологією.

Правова психологія - це почуття, емоції, переживання людей з приводу тих чи інших проявів права: видання юридичних норм, їх реалізації, законності та ін.

Можна сказати, що правова психологія є своєрідним почут­тям права і законності. Вона складається стихійно і носить не­формальний, несистематизований характер. У той же час у пра­восвідомості правова психологія має наче первинний характер. Це пов'язано з тим, що, як правило, правові почуття і емоції виникають раніше, ніж правові ідеї. Правова психологія визна­чає повсякденну ціннісну орієнтацію суб'єктів у правовій сфері.

Аналіз ставлення людей до нормативно-правового акта до­зволяє виділити в правосвідомості такі елементи:

1. Інформаційний - наявність у свідомості того чи іншого суб'єкта певного обсягу інформації про закон. Ця інформація може бути як повною і всебічною, так і поверхневою, отриманою з чиїхось слів.

2. Оцінний - отримавши інформацію про нормативний акт, людина якось до нього ставиться, якось оцінює, зіставляє з влас­ними цінностями.

430

РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

3. Вольовий - дізнавшись про закон і оцінивши його, людина вирішує, що вона буде робити в умовах, передбачених законом.

Класифікація правосвідомості. Існує дві основні класифіка­ції видів правосвідомості - за соціальним рівнем та за суб'єк­тами (носіями), тобто з погляду масовості (табл. 20.2).

За соціальним рівнем правосвідомість може бути буденною, професійною та науковою.

Буденна правосвідомість властива основній масі членів сус­пільства, формується на базі повсякденного життя громадян у сфері правового регулювання.

Професійна правосвідомість складається в ході спеціальної підготовки, у процесі здійснення юридичної діяльності (право­свідомість юристів).

Наукова правосвідомість характерна для дослідників, нау­ковців, що займаються питаннями правового регулювання сус­пільних відносин (правознавство).

Буденна правосвідомість є характерною для всіх громадян, адже кожен громадянин знає, що є Конституція, закони; кожен якось ставиться до них тощо. У той же час досить цікавим є співвідношення професійної і наукової правосвідомості. Ряд дослідників вважає, що професійна правосвідомість посідає під­легле місце порівняно з науковою, так само, як і буденна право­свідомість посідає підлегле місце порівняно з професійною. Зов­ні це має такий вигляд: буденна правосвідомість переходить у професійну, яка, у свою чергу, переходить у наукову: буденна —> професійна —> наукова. Інша точка зору полягає в тому, що про­фесійна та наукова правосвідомість - це абсолютно рівноправні види правосвідомості, і буденна правосвідомість може перейти як у професійну, так і в наукову: буденна —> професійна; буден­на —» наукова. Це пов'язано з тим, що професійна правосвідо­мість - це правосвідомість юристів, що займаються практичною діяльністю, а наукова - це правосвідомість науковців-правознав-ців, що займаються науковими дослідженнями. Певна річ, іноді буває так, що юрист-професіонал стає науковцем, однак це не озна­чає, що його правосвідомість автоматично стає науковою, адже його менталітет схиляється не до наукових досліджень, а до прак­тичної діяльності. Інакше кажучи, наукова правосвідомість ха­рактеризується певною абстрактно-теоретичною спрямованістю, а професійна - суто практичною.

За суб'єктами (носіями), тобто з погляду масовості, право­свідомість може бути індивідуальною, груповою, масовою та су­спільною.