Глава 20. Законність і правова культура

425

17. Які виділяються види правопорядку за ступенем оформленості?

18. Що таке принципи правопорядку?

19. Що означає принцип конституційності?

20. У чому полягає принцип державної гарантованості?

21. Що означає принцип стійкості?

22. Що передбачає принцип організованості?

23. На що вказує принцип формальної визначеності?

24. Що означає принцип системності?

25. Що таке дисципліна?

26. Що таке державна дисципліна?

§ 2. Гаранти законності Поняття і юридичні гарантії законності.

Гаранти - комплекс засобів і способів, спрямованих на забез­печення суворого і неухильного дотримання і виконання норм права всіма учасниками суспільних відносин.

Існує дві категорії гарантій законності - загальні та юридич­ні (див. табл. 20.1). Зрозуміло, що основними гарантіями є юри­дичні, які, у свою чергу, поділяються на конституційно-правові та спеціально-юридичні.

Спеціально-юридичні гаранти - це система правових засобів і інститутів права, за допомогою яких забезпечується дотриман­ня і виконання законів.

До спеціально-юридичних гарантій належать такі:

1. Обов'язок держави й інших суб'єктів суспільних відно­ син суворо дотримувати і виконувати закони при здійсненні своєї діяльності. Під державою тут маються на увазі органи дер­ жави та посадові особи. Дійсно, існує спеціальне законодавство, присвячене тим чи іншим органам і посадовим особам. Так, в Україні 16 грудня 1993 року було прийнято Закон «Про держа­ вну службу», який регулює суспільні відносини, що охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами Украї­ ни права на державну службу. Державні службовці зобов'язані строго дотримувати і виконувати цей закон.

2. Нормативне роз'яснення законів. Як приклад, можна наве­ сти ч. 1 ст. 11 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року, яка зазначає, що «незалежність суддів забезпечується...

426

РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

Таблиця 20.1. Види гарантій

Загальні гарантії Юридичні гарантії

Міжнародні гарантії

Політичні гарантії Спеціально-юридичні гаранти

Економічні гарантії

Ідеологічні гарантії Конституційно-правові гаранти

забороною під загрозою відповідальності втручання в здійснення пра­восуддя»¹ . Роз'яснюючи положення стосовно втручання, Пленум Верховного Суду України 12 квітня 1996 року видав Постанову № 4 «Про застосування законодавства, що забезпечує незалежність суддів», де у п. 4 зазначив: «Під втручанням у діяльність по здійсненню правосуддя слід розуміти будь-який вплив на суддю (прохання, вказівку, вимогу, критику судді у засобах масової інформації до вирішення справи тощо) з боку будь-якої особи з метою схилити їх до вчинення чи невчинення певних процесуальних дій або ухвала бажаного судо­вого рішення. При цьому не має значення, за допомогою яких засобів (обіцяння різних вигод, погроза тощо) та в якій стадії процесу і в діяльність суду якої інстанції здійснюється втручання»².

Таке визначення «втручання у здійснення правосуддя», що було здійснене Верховним Судом України, і є нормативним роз'­ясненням.

3. Норми, що регулюють державний примус. Мається на ува­зі порядок, процес здійснення державного примусу (регулюється процесуальними нормами адміністративного, кримінально-про­цесуального та цивільно-процесуального права).

4. Норми, що передбачають юридичні санкції. Мається на увазі законодавчий перелік санкцій (регулюється матеріальни­ми нормами трудового, адміністративного, цивільного і криміна­льного права).

5. Індивідуально-правові акти. Індивідуально-правові акти спрямовані на врегулювання конкретних суспільних відносин, і у випадку їх повної відповідності нормативно-правовим актам вони можуть бути гарантіями законності.

¹ Про статус суддів. Закон України № 2862-ХП від 15 грудня 1992 року // Законодавство України про судову і правоохоронну діяльність: 36. нормат. актів. -К., 2001. -С. 74.

² Про застосування законодавства, що забезпечує незалежність суддів. Постано­ ва Пленуму Верховного Суду України № 4 від 12 квітня 1996 року // Законо­ давство України про судову і правоохоронну діяльність: 36. нормат. актів. - К., 2001. - С. 162.