Глава 19. Право, законодавство, система

417

33. Що таке звичаєво-общинна група правових систем?

34. Що таке змішані правові сім'ї?

33. Які групи національних правових систем утворюють змішані правові сім'ї?

Завдання для дискусії

Проаналізуйте переваги і недоліки правових сімей.

27 Теорія держави і права

Глава 20

Законність і правова культура

1. Законність, правопорядок і дисципліна.

2. Гарантії законності.

3. Правосвідомість.

4. Правова культура та її антиподи.

§ 1. Законність, правопорядок і дисципліна

Законність. Питання про законність досить складне. Насампе­ред це пояснюється тим, що, говорячи про законність, ми маємо на увазі два поняття. Перше є синонімом правомірності застосу­вання права певними органами державної влади. Друге ж є уособленням принципу верховенства законності, тобто верховен­ства закону в системі нормативно-правових актів. Теорія дер­жави і права як глобальна наука віддає перевагу першому по­няттю, хоча й не відкидає друге.

Законність — це правовий режим у державі, за якого діяль­ність державних органів, юридичних і фізичних осіб здійс­нюється відповідно до вимог закону.

Режим законності діє на основі її принципів.

Принципи законності - це основні ідеї, засади, що виража­ють зміст законності.

Існує чотири принципи законності: верховенство, єдність, до­цільність і реальність.

Верховенство законності - верховенство закону в системі нормативно-правових актів. Цей принцип складається з вимоги відповідності законів Конституції, а підзаконних нормативно-правових актів - законам.

Єдність законності (загальність) - єдина спрямованість правотворчості і правозастосування в територіальному і суб'єк­тивному плані. Зазначений принцип існує для запобігання одній з форм правового нігілізму, коли певні суспільні відносини ре­гулюються різними актами, які суперечать один одному. Тери­торіальний план полягає в тому, що акти діють на певній території;

Глава 20. Законність і правова культура

419

суб'єктивний план - в прийнятті актів певними суб'єктами пра-вотворчості. Таким чином, принцип єдності законності полягає у тому, що прийняття та застосування правових норм здійсню­ється на певній території певними суб'єктами в одному напрям­ку - напрямку чіткого врегулювання суспільних відносин акта­ми, що не суперечать один одному.

Доцільність законності - необхідність вибору чітко в ме­жах закону оптимальних, таких, що відповідають цілям і за­вданням суспільства варіантів здійснення правотворчої і право-застосовчої діяльності (поведінки). Іноді в суспільстві виникає потреба врегулювання певних відносин. Принцип доцільності законності означає, що саме в цей момент слід прийняти відпові­дний нормативно-правовий акт. Прикладом може служити при­йняття Кодексу основних правил поведінки державного служ­бовця в рамках адміністративної реформи, що сьогодні відбува­ється в Україні. Доцільність цього закону не викликає сумніву, а тому, цілком імовірно, він буде прийнятий.

Реальність законності - це досягнення фактичного виконан­ня правових розпоряджень в усіх видах діяльності і невідворот­ності відповідальності за будь-яке їхнє порушення. Звісно, можна прийняти акт, який би надавав право будь-якому громадянину України відпочивати за кордоном за рахунок держави. Однак на даний період часу це неможливо, адже Україна поки що не спро­можна заплатити за відпочинок всіх громадян України. Це нере­ально тому, що неможливо досягти фактичного виконання зазна­чених розпоряджень, передбачених у подібному акті. Таким чи­ном, принцип реальності законності полягає в тому, що правові розпорядження можуть бути виконані в будь-якому випадку.

Законність виконує ряд функцій: регулятивну, функції за­безпечення прав і свобод людини і громадянина та принципу верховенства права і правового закону, функції правової соціа­лізації людини та гуманізації суспільних відносин.

Регулятивна функція законності вказує, якою саме має бути поведінка в процесі правотворчості та реалізації права. Ця по­ведінка полягає в дотриманні принципів законності.

Функція забезпечення прав і свобод людини і громадянина означає, що законодавець зобов'язаний спрямовувати свою ді­яльність тільки на розширення прав і свобод. Така законність характерна, насамперед, для держав з демократичним режимом.

Функція забезпечення принципу верховенства права і правового закону означає видання правомірних індивідуально-правових актів, тобто актів, що поєднують юридичні акти, які

27*

420

РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

здійснюються конкретними індивідами, а також правові акти, що видаються конкретними державними органами та посадови­ми особами з конкретного приводу. Ці акти повинні відповідати законодавству країни.

Правова соціалізація людини вимагає виховання в громадян законослухняної поведінки, адже стан законності в суспільстві свідчить про рівень суспільної правосвідомості та правової куль­тури. Саме в умовах останньої здійснюється правове виховання людини. Якщо правова культура досить висока, то в результаті правового виховання в громадян формується соціально-активна правомірна поведінка.

Гуманізація суспільних відносин означає формування в гро­мадян непримиренності до сваволі і беззаконня з боку органів державної влади. В умовах розвиненої законності в людей фор­мується непримиренність до будь-яких проявів сваволі і безза­коння з боку державних органів та посадових осіб.

Велике значення для законності має презумпція невинува­тості.

Правопорядок і дисципліна. У результаті виконання вимог законності складається правопорядок.

Правопорядок — це певний стан урегульованості суспільних відносин, що виник унаслідок суворого і неухильного вико­нання і дотримання норм права.

Якщо законність як режим правомірності означає вимогу дотримання, виконання правових норм і сам процес їх реаліза­ції, то правопорядок - це фактичний стан упорядкованості сус­пільних відносин.

Правопорядок встановлюється точним виконанням і до­триманням законів. Він є кінцевим результатом реалізації правових вимог і розпоряджень, результатом дотримання і ви­конання правових норм, тобто законності. Саме правопорядок стає метою правового регулювання, саме задля його досягнен­ня застосовуються заходи для зміцнення законності, удоско­налюється законодавство, видаються закони й інші норматив­но-правові акти.

Правопорядок є частиною суспільного порядку, але йому при­таманні свої, досить специфічні ознаки.

Ознаки правопорядку:

- правопорядок є станом упорядкованості суспільних відносин, що передбачаються нормами права;