Глава 4. Суспільство

51

чорного кучерявого волосся ледь-ледь видніється вузький та низький бугрис­тий лоб. Немов постійно насторожені вуха відстали від голови та піднялися високо. Щелепи висунулися далеко вперед, і широкі, пухкі вуста майже зату­лили ледь видний приплющений ніс. Тільки очі гарні. Темна та яскрава зіниця серед чистого білка блищить відвагою, пристрастю, силою. Майже такою ж свіжою, незайманою силою дихає і все темне тіло: широкі, ледь підняті плечі, товста шия, залізні м'язи рук (руки набагато довші за наші), могутні стегна, швидкі та міцні ноги, тонкі донизу, без ікр, як у сатирів чи фавнів, створених грецькою фантазією, — тільки замість копита справжня ступня людини, довга, широка та плоска. Пальці на ній такі гнучкі та сильні, що ними можна вхопити­ся за гілку дерева так само легко, як і пальцями руки.

Ця сила, що проглядається в кожній частині тіла, у кожному русі, варта нашої краси. У цій силі незалежність людини, її свобода, її щастя. З цією силою їй ще не потрібно багато думати про самозбереження. Час небезпеки рідко не буває часом перемоги.

Джерело: Михайлов М. За пределами истории // Русская фантасти-ческая проза XIX - начала XX века. - М.: Правда, 1986. - С. 241-242.

Етап родової організації.

Рід являв собою групу (спільноту) людей, об'єднаних крев­ним або передбачуваним спорідненням, спільною власністю, працею і зрівняльним розподілом.

На етапі родової організації спостерігається перехід від при­власнюючої економіки до виробляючої. У роді спостерігається спільна власність, спільна праця і зрівняльний розподіл. Однак зароджується приватна власність. Війн немає, хоча бійки між родами досить часті. Рід управляється старійшиною. Його вла­да спирається на особистий авторитет. Поки старійшина має ав­торитет, йому підкоряються, але як тільки він його втрачає, вла­да зникає. Спочатку старійшиною був найсильніший (своєрідне продовження стада), потім - найрозумніший, найдосвідченіший. Відносини в роді регулювалися мононормами - ще не розчлено­ваними на норми права і норми моралі соціальними нормами первісного суспільства. Мононорми являли собою звичаї і табу - заборони, що мали релігійно-містичний характер.

Мононорми - недиференційоване, синкретне правило пове­дінки, що не може бути віднесене ані до сфери права, ані до сфе­ри моралі з її релігійним усвідомленням, ані до сфери етикету унаслідок об'єднання особливостей будь-якої норми поведінки.

Етап родоплемінної організації. Згодом роди стали об'єдну­ватися в племена.

4*

52

РОЗДІЛ 2. СУСУПІЛЬСТВО, ДЕРЖАВА І ПРАВО

Плем'я - це сукупність родів, об'єднаних кревними узами та територією, господарською та мовною спільністю.

Спочатку це були тимчасові союзи родів. Причиною об'єд­нання були необхідність боротьби зі спільним ворогом, велике полювання тощо. Плем'ям управляла рада старійшин, що оби­рала племінного вождя на період існування племені. На етапі родоплемінної організації зароджується сусідська община, ро­дина і приватна власність.

Етап племінної організації. Згодом родина і сусідська об­щина витісняють рід. Тепер усе плем'я управляється вождем, а приватна власність існує разом з общинною. На етапі племінної організації починаються війни як продовження політики інши­ми засобами. Ця політика спрямована поки що на досягнення малих результатів, але це тільки початок. Саме на цьому етапі племена починають об'єднуватись у союзи племен, що згодом утворювали певні народності.

Народність - це сукупність племен, об'єднаних спільною територією, господарськими, мовними та культурними зв'яз­ками.

Приклад 4.2

Анкетування в первісному племені кванів, проведене мандрівниками в часі Плем'я нараховувало сто тридцять осіб: сорок шість чоловіків, тридцять дев'ять жінок та п'ятдесят дітей. Постійне місце проживання - середній кам'яний вік, печера імені Дивака. Національність - квани, рідна мова — кванська. Освіта - неграмотні. Професія - мисливці, ремісники, домогос-подині. Соціальний стан — один вождь, один - особа невизначених занять (чаклун), інші - трудящі. Релігія - язичники: вірують у Сонце, Місяць, блис­кавку тощо.

У подальшому Аркадій вніс у зошит і низку спостережень соціального плану. Квани мали право особистої власності на засоби виробництва: кам'яні сокири, дротики та списи з метальними дошками, палиці, а також на одяг зі шкір та прикраси. Звісно, нікому навіть не спадала думка про те, щоб забрати собі землю та мисливські угіддя. Розподіл продуктів харчування був зрівняль­ним, хоча закон передбачав для вождя, чаклуна та вдалих мисливців подвійну порцію. Спосіб правління кванів Аркадій визначив як первісну демократію: влада вождя була не спадковою, а виборною.

Джерело: Санин В. Приключения Лана и Поуна // Мир приключений. Сборник фантастических и приключенческих повестей и рассказов. - М.:

Детская литература, 1981. -С. 103-104.