Глава 18. Форма права

371

Слід мати на увазі, що згідно зі статтею 2 Віденської конвен­ції 1969 року про право міжнародних договорів, останні визна­чаються як врегульовані міжнародним правом угоди, укладені між державами та іншими суб'єктами міжнародного права в письмовій формі, незалежно від того містяться такі угоди в од­ному, двох чи декількох пов'язаних між собою документах, а також незалежно від їх конкретного найменування.

Міжнародні договори можуть бути різними за назвами (підсум­ковий акт міжнародної конференції, обмін нотами, протокол, трак­тат, пакт, конвенція тощо), але вони мають єдину сутність як джере­ло міжнародного права. Структура міжнародного договору склада­ється з преамбули, основної частини та прикінцевих положень.

Щодо класифікації міжнародних договорів, то залежно від кількості сторін вони можуть бути двосторонніми або багатосто­ронніми. Прикладом двостороннього міжнародного договору є Договір про ненапад між СРСР та Німеччиною 1939 року. При­кладом багатостороннього договору є Віденська конвенція 1980 року про міжнародну купівлю-продаж товарів. За рівнем укла­дання розрізняються міждержавні, міжурядові та відомчі догово­ри. Прикладом міждержавного договору є Хартія глобального інформаційного суспільства, що була підписана 22 липня 2000 року на острові Окінава (Японія). Прикладом міжурядового до­говору є Містобудівна хартія Співдружності Незалежних Держав, що була підписана у м. Мінськ 4 червня 1999 року. Прикладом відомчого договору є Меморандум про співробітництво між Голов­ним управлінням державної служби України і Міністерством кадрів Китайської Народної Республіки у сфері державної служ­би та управління людськими ресурсами, що був укладений у м. Пе­кін 15 січня 2003 року. За сферою дії договори поділяються на політичні, економічні та зі спеціальних питань. Прикладом полі­тичного договору є Комюніке глав держав та урядів, що було під­писане у м. Генуї 22 липня 2001 року. Прикладом економічного договору є Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-про-дажу товарів від 11 квітня 1980 року. Прикладом договору зі спеціальних питань є Меморандум про співробітництво між Гене­ральною прокуратурою України і Прокуратурою Республіки Бол­гарія, що був підписаний у Києві 1 червня 2001 року.

Крім того, є договори, які підлягають ратифікації, і такі, які не підлягають.

Ратифікація - це міжнародно-правовий акт, за допомогою якого держава через свої компетентні (як правило, законодавчі) органи дає згоду на обов'язковість міжнародного договору.

24*

372

РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

Ратифікація можлива лише у двох випадках, а саме:

• коли вона передбачена самим договором;

• якщо представник держави підписав договір на умовах ра­тифікації.

В Україні згідно зі статтею 85 Конституції України лише Верховна Рада України наділена правом давати згоду на рати­фікацію міжнародних договорів України шляхом ухвалення спеціального закону про ратифікацію, який підписується Голо­вою Верховної Ради України. Так, прикладом такого закону є Закон Верховної Ради України № 833-ХІУ від 6 липня 1999 року «Про ратифікацію Протоколу про внесення поправок до Угоди про Міжурядовий фельд'єгерський зв'язок», де було за­значено: «Верховна Рада України постановляє:

Протокол про внесення поправок до Угоди про Міжурядо­вий фельд'єгерський зв'язок, підписаний 27 березня 1997 року у м. Москві, ратифікувати»¹.

Щодо договорів, які не підлягають ратифікації, то згода на їх обов'язковість може надаватися шляхом підписання, обміну документами, які утворюють договір, приєднання до договору чи іншим способом, про який домовилися сторони.

Конституційний договір. Конституційний договір за своєю суттю є тією особливою формою права, у створенні якої можуть брати участь усі гілки державної влади.

Конституційний договір - це угода між різними гілками влади, у результаті якої з'являються нові норми права, що регу­люють засади функціонування політичної системи суспільства, встановлюють засади державного ладу, організації і діяльності ключових ланок державного механізму, визначають принципи територіальної організації держави, закріплюють основи право­вого статусу особи, її взаємовідносини з державою.

Конституційний договір має низку специфічних ознак, а саме:

• предмет (об'єкт) конституційного договору становлять сус­пільні відносини, виникнення яких пов'язане з найважли­вішими (можна сказати, фундаментальними) аспектами ор­ганізації та функціонування держави, зокрема, влади і ста­тусу її гілок, розподілу, перерозподілу, уточнення повнова­жень найвищих органів різних гілок влади, делегування повноважень тощо;

¹ Про ратифікацію Протоколу про внесення поправок до Угоди про Міжурядо­вий фельд'єгерський зв'язок. Закон України № 833-ХІУ від 6 липня 1999 року // ВВР. - 1999. - № 34. - Ст. 297.