Глава 18. Форма права

369

разом із зарахованими на федеральну службу національними гвардійцями розігнали юрбу, що перешкоджала десегрегації.

Так був створений адміністративний прецедент, що послу­жив підставою для президента Д.Ф. Кеннеді ще раз послати вій­ська на південь СІЛА, коли там знову спробували заперечити судовому рішенню про десегрегацію навчальних закладів.

Питання для самоконтролю

1. Що таке прецедент?

2. Що таке юридичний прецедент?

3. Що таке судовий прецедент?

4. Що таке декларативний судовий прецедент?

5. Що таке креативний судовий прецедент?

6. Що таке обов'язковий судовий прецедент?

7. Що таке доказовий судовий прецедент?

8. Що таке адміністративний прецедент?

§ 4. Нормативний договір

Поняття нормативного договору. Ще одним джерелом права є нормативний договір.

Нормативний договір - це угода між правотворчими су­б'єктами, у результаті якої виникає нова норма права.

Не підлягає сумніву, що договір відіграє роль одного з найва­жливіших джерел міжнародного права. Історичні приклади свід­чать, що така роль неодноразово випадала і на долю договору в інших галузях права; досить згадати, що договори відігравали значну роль в утворенні норм державного права. Так, напри­клад, феодальні держави не знали писаних конституцій. Саме тому досить тривалий час державний лад феодальних країн ви­значався різного роду угодами королів, князів та їх васалів, ко­ролів і міст, договорами сеньйорів з їх васалами тощо. Так, на­приклад, договори Новгородської республіки з князем Олексан­дром Ярославичем Невським 1240 та 1241 років були норматив­ними. Досить відомим прикладом нормативного договору є до­говір між англійським королем Йоганном Безземельним та його баронами в 1215 році, що визначив державний лад середньовіч­ної Англії і отримав назву Великої хартії вольностей.

24 Теорія держави і права

370

РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

НОРМАТИВНИЙ ДОГОВІР
Міжнародний договір			Союзний договір		Конституційний договір		Колективний договір
Постійні договори
договори про утворення федерації		договори про розмежування повноважень федерального центру та суб'єктів федерації				Тимчасові договори

Рис. 18.2. Класифікація нормативних договорів

Навіть законодавство Середніх віків спочатку було результа­том угоди між окремими носіями політичної влади. Недаремно писане право того часу, на відміну від звичаїв, називали угодами.

Значення нормовстановлюючих договорів і сьогодні визна­ється у всіх правових системах. Однак на відміну від договорів-угод дані угоди не носять персоніфікованого, індивідуально-ра­зового характеру, їх зміст складає загальні правила поведінки (норми). На відміну ж від нормативно-правових актів дані дого­вори - результат угоди рівноправних суб'єктів з приводу діяль­ності, що представляє їх загальний інтерес.

Найбільше значення нормативний договір має для трьох сфер права. Це насамперед міжнародне публічне право, де договори між державами завжди є нормативними. Нормативний договір є джере­лом у сфері державного (конституційного) права, де існують такі договори, як конституційний і федеративний. Третьою сферою є трудове право, до джерел якого належать колективні договори.

На Заході існують нормативні договори у сфері міжнародно­го приватного права. Це, зокрема, загальні умови бізнесу, що вво­дяться комерційними організаціями; норми про мирову угоду та третейський суд, що приймаються торговими палатами та ін­шими структурами тощо.

Проте на сьогодні договір як форма права може існувати у вигляді колективного, союзного, конституційного та міжнарод­ного (див. рис. 18.2).

Міжнародний договір. Основним джерелом міжнародного права є міжнародний договір.

Міжнародний договір - це угода між двома або більше держа­вами чи за участю інших суб'єктів міжнародного права (напри­клад, міжнародних організацій) про встановлення, зміну або при­пинення взаємних прав та обов'язків у міжнародних відносинах.