Глава 17. Норма права

345

що стосується інтересів держави, а тому й гарантується її приму­совою силою. Це відрізняє її від інших соціальних норм і забез­печує її ефективність. У даному випадку мова йде про можли­вість державного примусу, а не про примусовий характер норм права. Самі норми не є примусовими, вони не нав'язуються за допомогою насильства, оскільки є значною мірою компромісом, вираженням згоди соціальних груп, класів. І тільки в разі порушен­ня встановлених нормою правил є можливим державний примус.

6. Нормі права притаманна системність. Щоб зрозуміти особливості, які властиві нормам права, слід враховувати, що кожна норма існує і діє в суспільстві не ізольовано, а разом з іншими нормами. Системність норм права - важлива характе­ристика, без якої не можна прояснити риси, притаманні право­вим нормам відповідного типу права. Не кожна одинична нор­ма зможе охарактеризувати принципи, що характеризують нор­ми певної правової системи, висвітлити відмінні риси, але в сис­темі норм ці риси виступають набагато виразніше.

Системність норм права виявляється і при їх реалізації. Норми регулюють суспільні відносини не ізольовано, а в єдності. Навіть окрема форма суспільних відносин регулюється не окре­мою нормою, а цілою низкою норм.

Відповідно, говорячи про ознаки норми права, ми виходимо не з рис якоїсь окремої норми, а з усієї системи норм.

Питання для самоконтролю

1. Що таке норма права?

2. У чому полягає парадокс свободи?

§ 3. Види норм права

Класифікація правових норм. Класифікація норм права - це

засіб дослідження регулятивних властивостей норм права шля­хом їх групування за стійкими ознаками (див. табл. 17.2).

Найпростіша класифікація правових норм - це їх поділ за­лежно від галузі права на конституційні, кримінальні, адмініст­ративні, цивільні та ін. Однак такий поділ може тривати до не­скінченості, а тому не може бути загальноприйнятим. Інша кла­сифікація передбачає групування норм права за суб'єктами правотворчості. У цьому випадку виділяються норми права, що виходять від держави (від вищих і місцевих органів державної

346

РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

влади і управління), і норми права, що виходять безпосередньо від громадянського суспільства (рішення, прийняті на референ­думі). Так, Конституція України 1996 року була прийнята на засіданні Верховної Ради України - вищого і єдиного держав­ного органу законодавчої влади. Саме тому норми, закріплені в ній, матимуть характер тих, що виходять від держави. Щодо Кон­ституції Російської Федерації 1993 року, то вона була прийнята на референдумі, а, отже, норми, які містяться в ній будуть мати характер тих, що виходять безпосередньо від громадянського су­спільства.

Інша класифікація пов'язана із соціальним призначенням і роллю в правовій системі. У цьому випадку норми права поді­ляють на установчі, регулятивні, охоронні, забезпечувальні, де­кларативні, дефінітивні, колізійні і оперативні.

Однією з найпоширеніших класифікацій є поділ норм права за методом правового регулювання на імперативні, диспозитив­ні та рекомендаційні.

Імперативні норми мають суворий, владнокатегоричний ха­рактер, не припускають відхилень у регульованій поведінці і не залежать від поглядів учасників правовідносин (норми кримі­нального і адміністративного права).

Диспозитивні норми надають суб'єктам права можливість самим визначити конкретний зміст своїх прав і обов'язків. Вони встановлюють правила на той випадок, якщо цього не встанов­лено угодою самих суб'єктів. Саме тому вони мають автономний характер, що дозволяє учасникам самим домовитися з будь-яко­го питання (норми цивільного та сімейного права).

Рекомендаційні норми встановлюють правила поведінки, ви­конання яких є необов'язковим, але бажаним для держави. Тим самим держава акцентує увагу на важливому значенні тих сус­пільних відносин, що раніше не були врегульовані нормами пра­ва. Найбільше поширення рекомендаційні норми права мають у міжнародному праві, коли міжнародна спільнота приймає акти, встановлює стандарти, які є бажаними до виконання всіма краї­нами. Так, наприклад, Загальна декларація прав людини 1948 року є міжнародним стандартом у сфері прав людини, що реко­мендований для дотримання всіма членами ООН.

Досить цікавою є також класифікація норм права за сферою дії. У цьому випадку виділяються норми загальної дії, які поши­рюються на всіх і на всю територію (наприклад, норми Консти­туції України), норми обмеженої дії, що мають межі, обумовлені територією, часом, суб'єктами (наприклад, норми законів про