Глава 16. Типологія держави: цивілізаційний підхід 297

влювало численні реставрації (наприклад, реставрація Бурбонів у Франції XIX і Іспанії XX століття) та феномену вождів націй (ПІ. де Голль у Франції, А. Гітлер у Німеччині, Ф. Франко в Іспанії, Б. Муссоліні в Італії та ін.), які уособлювали вождів минулого. На відміну від океанічної субцивілізації, де посади глави держави і глави уряду можуть об'єднуватись, сучасний механізм держави континентального типу завжди розділяє главу держави і главу уряду.

Залежно від форми правління може домінувати або глава держави, або глава уряду. Так, в умовах парламентської форми правління (представницька монархія або парламентська респуб­ліка) домінуючою посадою є глава уряду (Іспанія або Німеччи­на). В умовах же дуалістичної монархії (Монако) чи змішаної республіки (Франція) домінуючим є глава держави.

Незважаючи на відмінність у формі правління і формі держав­но-територіального устрою, сучасні держави континентального типу належать до соціал-демократичного політичного режиму.

Проте, так само, як і в умовах океанічного типу, держави кон­тинентального типу належать до цивілітарного державно-полі­тичного режиму.

Правова система держав континентального типу спирається на римське право і об'єднується в континентальну правову сі­м'ю, де забезпечується принцип верховенства права.

Питання для самоконтролю

1. З яких субцивілізацій складається західна цивілізація?

2. Які країни належать до держав океанічного типу?

3. Які країни належать до держав континентального типу?

§ 2. Держава православно-слов'янської цивілізації

Держава православно-руської субцивілізації. Православно-руська субцивілізація формувалася на основі визнання того факту, що Росія виросла з православного ідеалу сприймати світ так, як його створив Бог, і розпізнавати у будь-якому іноплеміннику образ Божий. При цьому саме руський народ брав на себе осно­вний тягар захисту держави та тягар витрат з приводу економі­чного і культурного розвитку окраїн.

Держава цієї субцивілізації є складовою частиною православ­но-слов'янської цивілізації, але уособлюється безпосередньо в російській державності.

298

РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

Російська цивілізація складалася за таких умов:

1. колосальний, малозаселений простір з нерозвиненими внаслі­док цього транспортними та інформаційними комунікаціями;

2. аграрно-ремісницьке виробництво, що було організоване так, щоб переваги забезпечувати реалізацію військової та держав­ної могутності, необхідної для відсічі як кочівників Сходу, так і осілих германських племен Заходу;

3. постійне розширення території як умова військового манев­ру та чинник екстенсивного сільського господарства;

4. деспотична форма організації влади, що спиралася на могут­ню, але малокваліфіковану бюрократію;

5. низький рівень і дуже повільний темп розвитку технологій, які лише забезпечували певний прожитковий мінімум і вій­ськову міць;

6. свавілля влади як визнана форма управління особою, що за­безпечує досягнення цілей деспотичної системи.

Російська держава історично виникла і розвивалася як русь­ка держава, національним стрижнем якої був руський народ. Саме руський народ, що завжди об'єднував багатонаціональні народи країни, був носієм традицій сильної, активно функціону­ючої держави. Саме руський народ традиційно відігравав в істо­рії Російської держави значну роль - чинника, що об'єднує всі народи, стабілізує та зміцнює державу.

Значну роль у формуванні російської державності відігравало запозичене в 988 році у Візантії християнство. Воно найбільш відповідало побуту селянської общини, де інтереси суспільства завжди ставилися вище за інтереси окремо взятої людини. З роз­колом християнства на католицьке в Римі і православне у Віза­нтії Русь залишилася під впливом останньої. Після падіння ж Константинополя вона підхопила стяг православної віри, оголосив­ши себе Третім Римом і очолила православну цивілізацію.

Сьогодні Росія належить до проміжних цивілізацій, тобто таких, де культурні традиції Заходу і Сходу поєднуються неор­ганічно і суперечливо. При цьому на різних етапах розвитку російської державності західні та східні цінності чергуються у своєму домінуванні, породжуючи розриви, революції та відсут­ність поступовості в еволюції держави.

Поняття «держава» для людини, яка народилася в Росії, озна­чає не просто сукупність державних органів та установ, що ма­ють у своєму розпорядженні низку повноважень, а дещо більше. Це той стрижень, який тривалий час об'єднував велику кіль­кість мов, культур, релігій, звичаїв та народів на території Євра-