§ 4. Соціалістична держава

Загальна характеристика соціалізму. Соціалістична держава тривалий час вважалася характерною для першого етапу кому­ністичної СЕФ - соціалізму, у якому немає антагоністичних кла­сів, а офіційно визнавалися лише робітники, селяни, інтеліген­ція. Утім, останню іноді називали прошарком, а не класом.

Однак, оскільки соціалізм має декілька напрямків політико-правової думки, слід мати на увазі, що за типом ідеології він може бути релігійним і світським. Релігійний соціалізм може бути християнським та ісламським. Державою з ісламським типом соціалізму є Лівійська Джамахірія. Держави з християн­ським соціалізмом поки що нема. Світський соціалізм є казар-меним і демократичним. Демократичний соціалізм є аналогом соціал-демократії, а тому Швеція, де існував своєрідний демок­ратичний соціалізм (так звана шведська модель соціалізму) була державою соціально-демократичного типу.

Поділяючи погляди П. Рабіновича, українські правознавці А. Олійник, С. Гусарев та О. Слісаренко виділили п'ять основ­них ознак держави цього типу:

1. організація політичної влади більшості населення;

2. забезпечення реального здійснення основних прав людини і громадянина;

Глава 15. Типологія держави: формаційний підхід

287

3. задоволення загальнолюдських потреб на засадах свободи, гуманізму, справедливості;

4. комбінація приватної (колективної та індивідуальної), дер­жавної і комунальної форм власності;

5. наявність різних соціальних груп, прошарків населення та створення умов для їх солідарності і консолідації¹.

На відміну від демократичного казармений соціалізм може бути національним або інтернаціональним. Державою з націо­нальним типом соціалізму була Німеччина 1933-1945 рр. Дер­жава інтернаціонального соціалізму могла бути радянською (СРСР) або народно-демократичною (країни Східної Європи, КНР, КНДР, Куба тощо).

На сьогодні збереглося чотири соціалістичні держави - КНР, КНДР, СРВ, Республіка Куба. Для казарменого соціалізму харак­терна державна власність на засоби виробництва і заперечення головної ролі приватної власності, планова система господарства.

Держава демократичного соціалізму. Демократичному со­ціалізму притаманна низка ознак:

1. У його рамках забезпечується всебічний розвиток особис­тості кожного члена суспільства з тим обмеженням, що матері­альні і духовні блага між працівниками, трудовими колектива­ми та територіальними громадами розподіляються з урахуван­ням реальних, суспільно визнаних результатів їх праці.

2. Виробництво, засноване на приватній, колективній та загаль­нодержавній власності. Останнє передається у безстрокове повне господарське ведення трудовим колективам державних підпри­ємств.

3. За планомірного регулюючого, головним чином законодав­чого та економічного, впливу держави, яка гарантує реалізацію загальних і перспективних інтересів суспільства, здійснюється конкурентне товарне виробництво, реальна ефективність якого (так само, як і розмір винагороди за працю) визначається ринком.

4. Загальне життя організується соціально-правовою держа­вою на засадах розгорнутої політичної демократії, зокрема:

• прийняття рішення більшістю з повагою до інтересів меншості;

• відповідальність держави перед громадянином і громадяни­на перед державою;

• поділу влади;

• багатопартійної системи.

¹ Олійник А.Ю., Гусарев С.Д., Слюсаренко О.Л. Теорія держави і права: Навч. посіб. - К., 2001. - С. 35.

288

РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

У 1989 році на XVIII конгресі Соціалістичного Інтернаціона­лу принципи демократичного соціалізму значно розширилися в результаті визнання необхідності вирішення глобальних проблем сучасності: забезпечення миру і міжнародної безпеки; поліп­шення відносин між Сходом і Заходом; ліквідації колоніалізму та расизму; створення нового міжнародного економічного по­рядку; збереження навколишнього природного середовища тощо. Особлива увага на конгресі приділялася здійсненню врегульова­ного розвитку економічної демократії з урахуванням специфі­ки тієї чи іншої країни. Крім того, підкреслювалася значна роль «демократичного та соціального контролю» над розвитком еко­номіки, роль якої зростає в умовах глобалізації. При цьому та­кий контроль може здійснювати не тільки держава, а й громад­сько-політичні об'єднання.

На державу та громадські організації покладалася відповідаль­ність за забезпечення захисту соціальних і суспільних інтересів трудящих. Політична ж демократія передбачала реалізацію полі­тичних прав і свобод (свободи слова, думки, освіти, організацій та релігії), а також свободу вибору між різними політичними альте­рнативами тощо. Розвиток демократичного соціалізму передба­чав забезпечення соціальними правами трудового народу, підви­щення його матеріального та культурного рівня.

Ідеї демократичного соціалізму досить ефективно були реа­лізовані в Швеції в рамках так званого «шведського соціаліз­му». Першочерговим завданням даної моделі було обмеження приватного прибутку за допомогою розробленої системи оподат­кування. Це дозволяло владі, з одного боку, значно поліпшити становище в соціальній сфері і, насамперед, у сфері освіти та охорони здоров'я, а з іншого - забезпечити необхідні умови ство­рення для людей однакових стартових можливостей, що не зале­жать від походження та умов життя.

Успіху «шведської моделі» сприяли:

1. політика нейтралітету;

2. відсутність в недалекій історії Швеції руйнівних війн;

3. стабільність політичної ситуації;

4. тривале правління соціал-демократії.

Держава національного соціалізму. Національний соціалізм дещо відрізнявся від інтернаціонального.

Як відомо, національний варіант соціалізму було реалізовано в Німеччині у 1933-45 роках.

Існує, принаймні, три варіанти національного соціалізму. Перший з них озвучив один із перших лідерів НСДАП Г. Штрассер.