§ 3. Методи соціальних наук, шо використовуються в теорії держави і права

Конкретно-соціологічний метод. Цей метод полягає в дослідженні права не на рівні абстрактних категорій, а на основі конкретних соціальних фактів. У рамках цього методу використовуються такі прийоми, як експеримент, інтерв'ю, анкетування, спостере­ження та ін. З його допомогою можна виявити стан законності і правопорядку в країні, ступінь ефективності функціонування всіх гілок державної влади, правового регулювання. Саме цей метод зможе ефективно використовуватися при дослідженні рі­зних сфер діяльності правових і державно-політичних інститу­тів, результативності рішень, що ними приймаються, а також своє-

Глава 3. Методологія теорії держави і права

37

часності та надійності правової охорони і правового регулюван­ня. Зазначений метод дозволяє не лише глибоко, з урахуванням суспільних потреб, підійти до вирішення багатьох традиційних державно-правових проблем, а й поставити ще низку нових за­питань. Справа в тому, що для процесу переходу до глобальної інформаційної цивілізації недостатньо лише визначити загаль­ні положення, принципи, особливості та тенденції розвитку дер­жави і права. Слід також знати, як саме діють ці чинники в реальних відносинах, як забезпечити результативне функціону­вання державно-правової системи в цілому і, нарешті, як дослі­дити це функціонування для кожного з елементів системи.

Історичний метод. Суть історичного методу полягає в тому, що процес розвитку державно-правових явищ відновлюється у всій своїй різноманітності, в усій повноті, з усіма випадковостя­ми, зигзагами, що перекручують об'єктивну логіку розвитку. Цей метод рекомендує розглядати державу і право не лише в розвит­ку, а в послідовній зміні одного історичного типу держави ін­шим, як правило, більш досконалим і прогресивним. За допомо­гою історичного методу процес розвитку держави і права дослі­джується в часі. Цей метод дозволяє виявити зміни, що відбува­ються з державою і правом у конкретні періоди їх еволюції в різних країнах. У рамках історичного методу досліджується специфіка державно-правових явищ конкретного історичного періоду. Він дозволяє дослідити динаміку розвитку держави і права, при цьому жоден з історичних типів не може розглядати­ся як завершений етап розвитку людства. Саме за допомогою історичного методу можна висвітлити особливості як ранньої державності, так і сучасної соціально-правової держави.

Питання для самоконтролю

1. Які прийоми використовуються в рамках конкретно-соціологіч­ного методу?

2. Що дозволяє виявити історичний метод?

§ 4. Спеціальні метоли пізнання державно-правових явиш

Порівняльно-юридичний метод. Даний метод ґрунтується на послідовному вивченні і порівнянні великої кількості подібних об'єктів. Його перевагою є можливість порівняння державно-правових явищ, що розвиваються в різних країнах у ті ж самі

38

РОЗЛІЛ 1. МЕТАТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

періоди і на цій основі виявити переваги й недоліки конкретних правових систем, форм правління, політичних режимів тощо. Це дозволяє виявити межі і можливості перенесення іноземного досвіду правового розвитку в конкретний регіон чи державу.

Порівняльно-юридичний метод може бути як синхронічним (синхронним), так і діахронічним (порівняльно-історичним). За рівнем же він може бути макропорівняльним (порівняння дер­жавно-правових систем) та мікропорівняльним (порівняння еле­ментів правових систем).

Порівняльно-юридичний метод складається з таких етапів:

• окреме дослідження інститутів, що порівнюються між собою;

• порівняння виявлених ознак з позицій їх подібності та від­мінностей;

• оцінка результатів.

Так, порівнюючи прийняття конституцій авторитарних дер­жав, можна встановити, що майже всі вони були прийняті на референдумі. Наприклад, 12 грудня 1993 року на референдум був винесений проект нині діючої Конституції Російської Фе­дерації. Формально проголосивши республіканську форму пра­вління змішаного типу, конституція фактично закріпила в Ро­сії своєрідний авторитарний режим. Президенту були надані величезні повноваження. Так, у п. 4 ст. 111 Конституції РФ, по суті, закріплено його право розпустити Державну Думу у випа­дку, якщо остання відмовиться затвердити зручного для глави держави Голову Уряду. Проте ця конституція була затвердже­на, що свідчило про підтримку авторитарного режиму в Росій­ській Федерації більшістю її громадян. Інший приклад пов'я­заний з прийняттям 11 вересня 1980 року нині діючої консти­туції Чилі. Документ, який чилійці схвалили на референдумі, складається з двох частин - «Основного Закону» і «Перехід­них положень». У руках президента А. Піночета Угарте була закріплена вся повнота виконавчої влади в країні. Йому та­кож було надане право видавати декрети, що мали силу зако­нів. Роль референдуму розкриває також конституційне форму­вання V Республіки у Франції. Якщо Конституція IV Республі­ки 1946 року суттєво обмежувала права президента, то прийн­ята на референдумі 4 жовтня 1958 року Конституція V Респу­бліки їх істотно розширила. Навіть просте порівняння нумера­ції глав у конституціях IV і V Республік Франції дає уявлення про пріоритети. Так, у Конституції 1946 року II глава присвя­чена парламенту і лише V - президенту Республіки. Конституція