Глава 13. Політико-державний режим

247

Види ліберального політичного режиму. Існує два основних різновиди ліберального політичного режиму: класичний (при­хильники - Є. Бентам, Б. Констан, Дж. Локк, А. Сміт) та новий (М. Фрідмен, Ф. Хайєк).

Для класичного лібералізму характерними є такі ознаки:

1. заміна свідомого керівництва економічними процесами, та­кими, що саморегулюються;

2. обґрунтування особистої та політичної свободи свободою еко­номічною;

3. використання (без примусу) стихійних (насамперед, ринко­вих) сил суспільства;

4. ліберальна модель полягає в достатності існування раціона­льної та стабільної правової структури, у рамках якої люди займаються будь-якою діяльністю згідно з особистими пла­нами. Держава, у якої є спеціальний апарат примусу, пови­нна створювати умови, які б сприяли максимальному розви­тку індивідуальних здібностей, ініціативи і самостійності, прогнозування і планування діяльності громадян;

5. закон повинен перешкоджати будь-яким спробам обмежити свободу вільного доступу в різні галузі на рівних засадах. Планування і конкуренція можуть поєднуватись лише за умови, що перше сприятиме конкуренції, а не протидіятиме їй;

6. державі слід обмежитися лише визначенням загальних пра­вил, які застосовувалися б до широкого кола ситуацій, надав­ши індивіду свободу у всьому, що залежить від локальних обставин.

Класичному лібералізму відповідає концепція «держави -нічного сторожа*, суть якої полягала в тому, що держава повин­на була бути наділена лише мінімальними, найнеобхіднішими функціями, що забезпечують охорону порядку та захист країни від зовнішньої небезпеки.

Для нового лібералізму (так званий неолібералізм), який став результатом переосмислення економічної та соціальної ролі держави, характерними є:

1. збереження і захист природних прав людини;

2. договірний характер відносин між окремою людиною і дер­жавою;

3. пріоритет громадянських свобод над політичними, юридич­ними і моральними нормами;

4. адаптування до історичних, національних і культурних умов;

5. державне регулювання економіки;

6. втручання держави в суспільну сферу;

248

РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

7. прагматизм, меркантилізм, раціоналізм;

8. пошук і досягнення консенсусу;

9. поліпшення соціальних умов реформування; 10) благодійність і доброчинність.

Неолібералізму відповідає концепція «позитивної держави», яка за допомогою спеціальної системи податків і державних соціальних програм перерозподіляє матеріальні блага на користь незаможних верств населення. Саме з концепції позитивної дер­жави виросли теорії держави загального благоденства і соціаль­ної держави.

Питання для самоконтролю

1. Що таке лібералізм?

2. Які існують види ліберального політичного режиму?

3. Яка концепція держави відповідає класичному лібералізму?

4. Яка концепція держави відповідає неолібералізму?

5. У чому полягає суть концепції «держави - нічного сторожа»?

6. У чому полягає суть концепції «позитивної держави»?