Глава 13. Політико-державний режим

243

мала певне майно у приватній власності, була спроможна висло­влювати свою точку зору при голосуванні, адже її не так було легко підкупити.

Щодо рівності всіх форм власності і їх однакової охорони та захисту з боку держави, то демократія настає, коли держава реально (а не на папері) охороняє і захищає всі форми власності. І саме тому в СІПА поліція і прокуратура не мають права обшу­кувати будинок без ордера. В американських кінофільмах дуже часто спостерігається ситуація, коли фермер заявляє федераль­ним агентам ФБР: «Якщо у вас немає ордера, то забирайтесь геть з моєї землі». Фермер знаходиться у своєму праві: він має повне право вбити будь-кого, хто зазіхає на його приватну влас­ність, і не буде відповідати за свої вчинки, адже приватна влас­ність - священна і недоторканна. Те ж саме стосується, коли порушується право федеральної (тобто державної) власності, коли охоронці безкарно відкривають вогонь по порушниках.

Політичними передумовами демократії є той факт, що народ реально визнається суб'єктом державної влади і має реальну можливість брати участь у формуванні її органів і здійснювати контроль над ними. Факт реальності визнання народу суб'єк­том державної влади означає, що народ не формально, а фактич­но починає впливати на діяльність органів державної влади.

До ідеологічних передумов демократії належать плюралізм думок і свобода засобів масової інформації. При цьому плюра­лізм думок означає різноманітність думок з того чи іншого при­воду, а свобода засобів масової інформації означає відсутність будь-якої цензури.

Державно-правові передумови демократії передбачають кон­ституційне закріплення прав і свобод людини і громадянина, принципу поділу влади, рівності всіх перед законом і судом та інших положень.

Види демократичних режимів. Будь-який демократичний режим визнається справедливим з погляду права. При цьому під справедливістю кожне суспільство розуміє своє. Якщо спра­ведливість розуміти як свободу, то це - ліберально-демокра­тичне трактування; якщо ж справедливість розуміти як рів­ність, то це - соціал-демократичне трактування. Суть першо­го підходу полягає в тому, що право є вираженням рівності людей або рівності свобод. Це - ліберально-демократична кон­цепція. Соціал-демократична концепція виступає проти рів­ності як формальної рівності людей і прагне доповнити її рів­ністю економічною.

16*

244

РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

Залежно від того, який тип справедливості домінує в праві певної країни, вона може мати:

1. Ліберально-демократичний режим, який на перше місце ви­суває свободу, у тому числі свободу підприємницької діяльності.

2. Соціал-демократичний режим, який на перше місце вису­ває рівність, навіть якщо для цього потрібно обмежити свободу.

Алексис де Токвіль з цього приводу писав, що всі країни, які повалили феодальний лад, є демократичними, адже в них зникли станові перепони. Але при цьому одні з них пішли шляхом демо­кратії свободи - ринкової та іншої змагальності людей, а інші -шляхом демократії рівності - обмеження вільної змагальності та поміщення нерівних за природою людей в абсолютно рівні умови¹. Риси соціал-демократичної держави переважають у Фе­деративній Республіці Німеччині та Швеції. Україна також ого­лосила себе соціальною державою. Найближче до ліберально-де­мократичних політичних режимів наблизилися такі країни, як Сполучені Штати Америки та Великобританія.

Для соціал-демократичного режиму характерними є:

1. не тільки політична рівноправність громадян, а й рівність їх соціально-економічних прав;

2. соціальна рівність людей, що забезпечує їм приблизно одна­кові фактичні можливості участі в політиці, реальне викори­стання своїх прав;

3. забезпечення кожному матеріального достатку, який є необ­хідним для участі в управлінні, освіті та дозвіллі, доступу до інформації тощо.

Ліберально-демократичному режиму притаманні:

1. індивідуалізм - визнання особи первинним та головним дже­релом влади, пріоритет прав індивіда над законами держави. З метою захисту прав особи вони закріплюються в конститу­ції, неухильне виконання якої контролює незалежний суд;

2. суто політичний, формальний характер демократії, що виті­кає з обмеженого та негативного розуміння свободи як неза­лежності і захищеності від втручання з боку держави та ін­ших людей;

3. парламентаризм - домінування представницьких форм по­літичного впливу;

4. обмеження компетенції та сфери діяльності держави, як пра­вило, охороною громадського порядку, безпеки та прав грома-

¹ Див.: Панарин А.С. Политология. Западная и Восточная традиции: Учебник для вузов. - М., 2000. - С. 310.