11.3. Індекс демократичної дії Нейбауер

Дін Нейбауер запропонував свій індекс демократичної дії, грунтуючись на економічній моделі демократії Даунса та концепції демократії Даля (Neubauer, 1967). Він критично поставився до індексу політичного розвитку Катрайт, так як вважав, що, по-перше, неправомірно ототожнювати складність і спеціалізацію політичних інститутів з демократичним політичним розвитком, по-друге, індекс Катрайт «не працює» на диференціацію країн з високим рівнем політичного розвитку. Використовуючи концепції умов демократії Даунса і Даля, Нейбауер вибирає дві основні змінні - електоральне рівність і електоральну конкуренцію - як основи вимірювання демократії. Найбільш характерною ознакою демократичних режимів, писав він, є вибори осіб на ключові пости в державі. Вибори є механізмом, за допомогою якого громадяни показують ті переваги, якими повинні були б керуватися які приймають політичні рішення. Однак форма виборів не може бути єдиним гарантом демократичності. Демократичними можна вважати вибори, коли опозиційним групам надається деяка можливість боротися з правлячими групами за посади в державі. А це можливо лише за електоральному рівності, яке забезпечується безліччю джерел інформації, і при електоральної конкуренції.

Нейбауер вважав, що наступні індикатори є найбільш переважними для формування індексу демократичного розвитку:

(А) Відсоток дорослого населення, що має право голосу. Цей індикатор є базовим для поняття «демократичності». Різниця між націями за цим виміром показує, який відсоток населення виключений з голосування через різних цензів (стать, раса, проживання, грамотність і т.д.). Держави потрапляють на високі місця за даною шкалою вимірювання, якщо вони забезпечують максимальну участь дорослого населення у виборах.

(Б) Рівність представництва. Принцип «одна людина - один голос» є так само базовим для сучасної концепції демократії. Цей принцип вимагає, щоб голоси мали рівну вагу при виборі кандидатів. Нейбауер використовував тут показник «амплітуди спотворення» при порівнянні часткою отриманих партіями голосів і часткою місць, розподілених у парламенті. Даний показник дозволяв зробити висновок про сверхпредставленності або недопредставлених партій в парламенті.

(В) Інформаційне рівність. Нейбауер підкреслював, що це умова відсутня в концепції Даунса, але є у Даля: «Всі індивіди мають однаковою інформацією про альтернативи». Проте вимір цього індикатора прямим способом виявилося важкою справою. Нейбауер виходить тут з двох передумов. По-перше, вимір має враховувати плюралізм засобів масової інформації (переважно газет), тобто якщо існує плюралізм у сфері розповсюдження газет, то можна припустити його і в сферах інших засобів масової інформації. По-друге, плюралізм забезпечується різної власністю на газети; ці дані існують для великих міст, отже, як індикатор можна взяти столичні міста. Загальна формула має вигляд:

кількість газет різних власників Х ^{середній тираж}

населення столиці

(г) Конкуренція. Електоральна конкуренція між політичними партіями вважається значущою, якщо заняття опозицією урядових постів характеризується реальною можливістю. Міра, як вважав Нейбауер, повинна сприяти тим країнам, які забезпечують реальність подібної альтернативи.

Для конкуренції він запропонував два виміри:

1) Відсоток часу правління домінуючої партії у період обстеження. Конкуренція може бути сильною, але якщо немає зміни партій при владі тривалий період, то альтернатива, яка відчувається електоратом, істотно відрізняється від тієї ситуації, коли альтернатива дійсно має місце.

2) Середній відсоток голосів, отриманих перемагаючої партією (партіями). Цей індикатор, згідно Нейбауер, дійсно вимірює силу конкуренції. У тих країнах, де альтернатива по суті не має місця, цей показник сильно відрізняється. Відсутність альтернативи при розподілі голосів 51-49 відрізняється від ситуації, коли розподіл становить 90-10.

За допомогою цих індикаторів Нейбауер було проведено емпі-ричної обстеження двадцяти трьох країн. Оцінки потім були об'єднані в єдиний індекс демократичної дії, а результати використовувалися для множинного регресійного аналізу взаємозв'язку демократії і соціально-економічних умов. Результати ранжирування країн за рівнем демократії представлені в табл. 2.

Таблиця 2